Приїхала колишня дівчина. “Тато, а хто ця тітка?”, – запитала дочка. Колишня дівчина привела на світ дитину і залишила її чоловікові. Через кілька років вона з’явилася, але дитина не знає, що це її рідна мати

Коли мені було 25 років, я познайомився з дівчиною. Ми зустрічалися, а потім почали жити разом. Катя не поспішала заміж, говорила що потрібно довчитися і все таке.

Але сталося так, що вона опинилася при надії. Вона і її батьки хотіли перервати вагітність, але я був проти цього. Може бути і не варто їм заважати тоді, але я дуже хотів дитину. Думав – розпишемось і заживемо дружною сім’єю.

Мені довелося навіть вмовити лікаря, нібито Каті не можна переривати, що це небезпечно для її здоров’я. Катя погодилася виносити дитину, але її батьки наполягли на тому, що після пологів вона відмовиться від неї.

Я обурився. Як так? МОЯ ДИТИНА БУДЕ ЖИТИ В ДИТЯЧОМУ БУДИНКУ? Ну ні!

Катя повністю підпорядковувалася батькам і говорити з нею було марно. Єдине, що я попросив-щоб дитина залишилася зі мною. У підсумку ми посварилися, і Катя переїхала жити до батьків.

З пологового будинку я зустрів як годиться Катю з квітами і цукерками. Вона урочисто передала мені Свєту (так я назвав дочку) і поїхала в невідомому напрямку.

Пізніше я дізнався, що Катя і батьки переїхали жити за кордон. Я ображався на колишню дівчину, коли дивився на Світланку. Як вона кліпає блакитними оченятами, сміється або солодко спить.

Я не розумів, як мати змогла кинути таку прекрасну дитину?

Минуло 4 роки. Я виховую Світлану один і це нереальна праця, але я намагаюся все зробити для неї. Пробував побудувати відносини з іншими жінками, але не зміг знайти підходящу маму для своєї дитини.

Але справа навіть не в цьому. Нещодавно друг розповів, що Катя і батьки повернулися на батьківщину, за кордоном у них щось не склалося. Ну думаю – повернулися й добре.

Але яке ж було моє здивування, коли я побачив Катю на порозі нашої квартири! Скажу чесно, якби не дитина, то спустив би її зі сходів!

Нічого не вдієш, пустив її на кухню. Катя почала плакати і просити вибачення, нібито дуже сумувала за дочкою. Сказала, що дуже хоче бачитися з малечею, я сказав що подумаю.

Коли Катя пішла, до мене підійшла донька і запитала:

– Тато, а хто ця тітка? Вона навіщо приходила?

Я не знав що відповісти, сказав що ця тітка моя знайома і просто в гості приходила. Тепер я не знаю, що мені робити!

4 роки Катя не згадувала про дочку, а зараз подавай їй зустрічі з нею! Взагалі-то вона відмовилася від неї ще у пологовому будинку. Чи варто мені говорити дочці, що та тітка – це її мама?