Приїхали з чоловіком у великий гіпермаркет закуповуватись у вихідні. Обидва любимо готувати, тому взяли два візки, щось беру для приготування я, щось – чоловік.
Звичайно, чоловік все обрав набагато швидше і вже стоїть у довгій черзі на касі. Перед ним людини дві та за ним більш як три. Підходжу до нього і з посмішкою говорю:
– Шановний, а чи не пропустите мене вперед?
-Так-так, звичайно… – відповідає чоловік, не зрозумівши одразу приколу.
Черга починає обурюватися, типу “жіночка, ідіть, встаньте в чергу!”
– Мене на жаль не пропускають! Може я тоді свої продукти до вас у візок покладу?
– Будь ласка, кладіть, – вже не приховуючи посмішки відповідає чоловік.
Заперечення в черзі розжарюються, чути фрази “Ну ти подивися якась нахабна!” і “Жінка, у чергу встаньте, що ви тут влаштовуєте?!” А я вирішую підлити олії у вогонь і кажу чоловікові:
– А ви нічого! Ви на машині?
– Так, на машині.
– Тоді може розрахуєтесь за мене та відвезете додому одразу?
– Так, немає проблем!
Триматися без сміху було дуже складно, але обурення у черзі стихли. Люди далі просто спостерігали за процесом і були вкрай здивовані, коли я дочекалася, доки чоловік усе сплатить і ми разом із ним під руку попрямували до виходу.
Таня розгублено дивилася на дівчинку, - така маленька, худенька, наче горобчик. - Таню, ну ось…
В автобусі було нестерпно жарко, відкриті люки та вікна не рятували втомлених пасажирів від духоти,…
— Андрюшо, ти не бачив мій синій шарф? Той, що ти подарував мені на минулий…
— Я не зрозуміла, Таню, це якийсь святковий жарт чи що? — з витягнутим від…
Валерій спішно поїхав у рейс і, поспішаючи, забув закрити пошту. Ноутбук стояв на кухонному столі,…
Ми поверталися додому пригнічені та зовсім розбиті. Дітей у нас не буде, принаймні у мене…