Приїхав схвильований, почав говорити про наше розлучення. А я навіть і не здивувалася, ніби всі ці роки чекала на таку розв’язку

Із майбутнім чоловіком познайомилася на сайті знайомств. Він уже три роки був у розлученні, але ніяк не міг відвернутися від своєї колишньої дружини, з якою розлучилися зі скандалом.

Мені довелося дуже багато терпіти. Щовечора вони довго з’ясовували стосунки телефоном, сварилися, конфліктували, кричали одне на одного. Я дуже переживала, відчувала себе приниженою, просила чоловіка припинити будь-які стосунки.

Але у них був чотирирічний син, і це їх пов’язувало. Хлопчик іноді гостював у нас. Якось я бачила, як вона біля під’їзду забирала у мого чоловіка дитину, і зрозуміла, що вона істеричка.

Але чоловік часто казав, що вона чудова господиня, гарна та одягається зі смаком. Я ревнувала, а чоловік не помічав цього, при одній згадці про колишню дружину його очі затуманювалися. Я зрозуміла, що він її досі кохає!

Свекруха дуже переживала, що син ніяк не може відвернутися від колишньої дружини, і що в нас не ладнає життя. Вона часто називала мене ім’ям колишньої невістки. Я намагалася не ображатись, розуміла, що вона звикла до неї, там її єдиний онук.

Коли сказала чоловікові, що чекаю на дитину, він стояв і дивився на мене з розгубленим виглядом, потім приречено запитав: «Тепер ми повинні розписатися?». Так ми одружилися, тихо та скромно, без весілля та гостей.

Мені було боляче, що я не матиму весільних фото, як у чоловіка з його першою дружиною. Вони були щасливі, сміялися. А у нас на фотографії, зробленій після реєстрації, особи нещасні, у чоловіка іронічна посмішка, а в мене згаслий погляд.

Я тоді ледве стримувала сльози, розуміла, що він мене зовсім не любить. Просто поспішив заповнити порожнє місце, щоб не було так боляче.

Ми з чоловіком жили як добрі друзі, але його колишня дружина нам заважала. З її боку були постійні погрози та образи. Все припинилося, тільки коли вона вийшла заміж. Але в нашій сім’ї все стало лише гірше. Чоловік почав гуляти, відсторонився від мене та дітей.

Я народила розумово відсталого сина, потім доньку, але вона теж не відрізнялася здоров’ям. Але ми чомусь залишалися разом. І ось через вісім років з’явилася його колишня дружина, як і раніше, красива і доглянута. Чоловік сказав мені, що вона просить зустрітися, нібито у неї якась хвороба і треба терміново побачитися, щоб поговорити про їхню спільну дитину.

Чоловік увесь світився з радості, коли збирався на цю зустріч. Приїхав схвильований, почав говорити про наше розлучення. А я навіть і не здивувалася, ніби всі ці роки чекала на таку розв’язку. Не стала влаштовувати сцени, погодилася на розлучення, життя разом все одно немає.