Психолог переконав мою молодшу доньку у тому, що через мене у неї всі проблеми у житті, і що я ще й онуці нашкодила

У чужій історії все здається очевидним, як вчинити, а як стосується себе, тут повна загальмованість. Не знаю, як і вчинити.

Чоловік. Відносини нормальні. Будинок, повна чаша. Двоє дорослих та улюблених дочок. Зараз дуже популярно ненавидіти матерів, усі ми жахливі. Старша дочка доросла до того віку, що мама вже здається гарною. Ладимо, щодня дзвонить, пише, спілкуємось. Раніше для неї я була кошмаром.

З молодшою ​​були нормальні стосунки, коли вона чекала на дитину, сама хотіла жити у нас. Дитину з 9 місяців залишала у нас у місті, де я живу, також тут вона вперше пішла в садок у 2 роки. Дочка тим часом працювала. Онука обожнюємо, справді чудова дитина. Місяцями жив у нас. Він теж нас любить, але мама є мама, тому останнім часом живе з мамою. Це відмінно.

Все начебто було добре. Нормально спілкувалися і раптом з’ясувалося, що я жахлива мама і всі проблеми дочки через мене. Може бути. Я не психолог. Дітей своїх люблю, як могла, ростила, освіту дала, вийшли гарні, здорові, працюють.

Дочка бачити мене не може, має право. Але тут днями збирається приїхати у справах у моє місто старша. Молодша теж їде з нею у справах. Яка ненавидить.

Ось не хочу з нею зустрічатись! І не пускати у будинок теж не хочу. Хай приїде. Онук із дідом поспілкується. Дід (вітчим моїх дочок) теж їх дуже любить. Але сама на час приїзду молодшої хочу поїхати, щоб не бачитися. Нехай спокійно гостить.

Я заплуталась. Налагодити стосунки з молодшою ​​не вийде, оскільки психолог її переконав (швидше за все, це так і є), що всі проблеми з дитинства.

Що спілкування зі мною та підтримка звʼязків нашкодить їй та її дитині. Мені здається він її накрутив, але що ж треба було наговорити, щоб її почало трясти від мене.

Так що краще зробити у цій ситуації: піти з дому на якийсь час та не псувати нікому настрій або залишитися та змусити її понервувати?