Публічні образи свекрухи: Коли приходять в гості її подруги називає мене селючкою

Коли я виходила заміж, то вже в той момент знала, що не припала до смаку свекрусі. Для себе вирішила – з часом почнемо нормально спілкуватися, але дуже помилилася.

Живемо ми з чоловіком у його батьків. Називаю свекруху тільки по імені-по батькові, так веліла вона сама. При будь-якій помилці в приготуванні страви ніколи не підкаже, що я роблю не так, а при чоловікові вимовляє своє невдоволення. Чоловік захищає мене, кажучи їй, що я ще молода і тільки починаю освоювати доросле життя. А мені на той момент тільки виповнилося 18 років.

Тут якось приходять до неї дві її подруги, вони влаштовуються у вітальні пити чай. Я тим часом проходжу повз них і вітаю наступними словами: «Здрастуйте! Рада бачити вас в гостях ».

І свекруха в ту ж мить відреагувала обуренням з обвинувальною промовою. Вона жестом вказала в мою сторону і, звертаючись до подруг, говорить про мене, що я селючка навіть привітатися нормаьно не можу. Мені стало так прикро, адже нічого зайвого не сказала. Цю образу проковтнула, мовчки з грудкою в горлі.

Коли її приятельки пішли, попросила свекруху не ображати мене в присутності сторонніх людей, а висловити притензії після, що я роблю не так. Мати чоловіка зміряла мене зневажливим поглядом і сказала: «Я знаю, кому і що говорити!»

І з тих пір повелося, прийдуть, якщо наші друзі до нас у гості, то свекруха обов’язково вставить декілька зауваженнь в мою сторону. Зайдуть сусіди, вона обов’язково обговорить мене, що я, наприклад, не вмію правильно накривати на стіл.

Не змогла і поскаржилася своїй мамі, моя мати мене вислухала і порадила, піти на орендовану квартиру, що там у нас життя не буде. Якщо за чотири місяці не знайшли спільної мови, то навряд чи в найближчому майбутньому знайдемо. Напевно, це єдине рішення, яке необхідно прийняти.