Пустила сестру пожити, а вона, на подяку, зруйнувала моє життя

– Ніхто, окрім тебе, мені не допоможе! – випалила молодша сестра Олени. – Василь мене покинув, мені більше нема до кого звернутися.

– Чим я можу тобі допомогти? – здивовано спитала жінка.

– Я повернулася в рідне місто. Мені потрібна буде робота і житло, – жалібно промовила Ельвіра. – Не хочу, щоб мама поки що знала, тому до неї точно не поїду, – випередила всі її запитання дівчина.

– Ти хочеш оселитися в нас? – стримано запитала Олена, якій задум сестри не припала до душі.

– Так. Пустіть на пару тижнів, поки я на ноги не встану? – напівпошепки промовила дівчина. – Я з Сашком уже поговорила, він не проти…

– З яким Сашком? – здивувалася жінка. – З моїм чоловіком?

– Ну а з ким ще?! – захихотіла у відповідь Ельвіра. – Ну то що? Ти ж не проти?

Олені нічого не залишалося, як погодитись на те, щоб сестра пожила в них, доки не встане на ноги.

Відносини сестер донедавна залишали бажати кращого. Молодша мала досить вибуховий характер, і ніколи не приховувала своєї заздрості до життя старшої.

Ельвіра вискочила заміж півтора року тому, і поїхала з чоловіком в інше місто. Однак, як виявилося, шлюб подружжя швидко дав тріщину, і чоловік купив дружині зворотний квиток.

Оскільки Ельвіра півтора року ніде не працювала, а сиділа на шиї чоловіка, поїхала вона від нього з однією валізою.

До того, як зателефонувати сестрі, та звернутися до неї за допомогою, дівчина два тижні стирчала у подруги.

Та, побачивши, що Ельвіра лежить днями й ночами на дивані, вказала їй на двері. Дівчині нічого не залишалося, як зателефонувати до Олени, і нав’язатися на спільне проживання.

За пів години після схвалення, Ельвіра вже стояла з речами на порозі квартири сестри. Сашко прийняв своячку з розкритими обіймами, і навіть пообіцяв замовити за неї слово в компанії, де працював.

У результаті клопотання чоловіка, Ельвіра отримала роботу. З того часу зять та своячка разом йшли на роботу, і разом поверталися.

Олена помітила, що вони жартують один з одним і сміються, ніби її зовсім не помічають. Якось увечері жінка застала чоловіка із сестрою перед телевізором. Сашко ніжно тримав Ельвір за руку.

У цей момент Олена з жахом усвідомила, що вони мають роман. Розгнівана жінка зажадала, щоб сестра негайно виїхала з її квартири.

Однак Сашко з рішучим виглядом став на бік своячки, і звинуватив дружину у ревнощі.

– Ти накручуєш себе. Між нами нічого немає, – запевняв чоловік. – Просто ти з чогось вирішила, що Ельвіра тобі суперниця. Однак вам нема чого ділити…

– Я хочу, щоб ти з’їхала з моєї квартири! – Олена зосереджено подивилася на сестру.

– Ні, це і моя квартира теж, тому з моїми бажаннями так само доведеться рахуватися! – Сашко став на захист сестри.

Після скандалу атмосфера в будинку стала напруженою. Олена уникала розмов з чоловіком і сестрою, воліючи проводити вечори у своїй кімнаті.

Вона відчувала себе зрадженою, та приниженою, але намагалася тримати свої емоції при собі.

Якось увечері, коли Олена повернулася додому раніше, ніж зазвичай, вона застала чоловіка і сестру у вітальні.

Вони сиділи обійнявшись на дивані, та тихо розмовляли. Побачивши її, обидва здригнулися, і поспішили відсахнутися один від одного.

– Що тут відбувається? – холодно спитала Олена, намагаючись зберегти спокій.

Сашко спочатку розгублено подивився на дружину, а потім на Ельвіру, і важко зітхнув.

– Ми просто обговорювали робітничі справи… Нічого особливого.

– Справді, Олено, – підтримала його Ельвіра. – У нас суто ділові відносини…

Проте жінка не повірила жодному їхньому слову. Її серце шалено калатало, а всередині все кипіло від злості та образи.

Вона мовчки пройшла повз них у свою кімнату, і зачинила двері. За кілька хвилин туди постукав Сашко.

– Можна увійти? – спитав він.

Олена мовчала, продовжуючи сидіти на ліжку. Не дочекавшись відповіді, чоловік відчинив двері, та ввійшов усередину.

– Слухай, це непорозуміння, – почав він. – Я знаю, як це виглядає, але це зовсім не те, що ти думаєш…

– Тоді поясни, що це таке, – різко промовила Олена. – Чому ви завжди разом? Чому ти її обіймаєш, та тримаєш за руку?

– Ми ж працюємо з нею разом! – Сашко твердив те саме, як заведений.

– Слухай, ну я теж працюю з багатьма чоловіками! То мені теж потрібно їх обіймати, та хапати за руки, щоб обговорити робочі моменти? На твою думку, в цьому немає нічого поганого? Візьму до уваги!

– Ну ти не пересмикуй, я нічого подібного не мав на увазі! – роздратовано промовив чоловік.

– А що ти маєш на увазі? – Може, Ельвірі час вже з’їхати від нас, щоб у вас не виникало бажання “обговорювати робочі моменти”? Вона вже мала хоча б раз отримати зарплату, – стримано промовила жінка.

Чоловік опустив голову і кілька хвилин мовчав. Олена сама вирішила порушити незручну тишу.

– Сашко, я не маленька дитина, і чудово бачу, що у вас роман! І якщо ти думаєш, що однією п’ятою точкою будеш сидіти на двох стільцях, то маю тебе розчарувати – ти охрінів! Зроби вже, нарешті, свій вибір! – холодним тоном промовила дружина.

Чоловік нічого не відповів їй. Він з розгубленим виглядом вийшов з кімнати, більше не промовивши жодного слова.

За кілька хвилин жінка почула їхню розмову на підвищених тонах. Олена прислухалася, і розрізнила тихий голос Сашка. Він умовляв сестру зібрати речі, та залишити їхню квартиру. Після лайки Ельвіра пішла.

Але Олена зауважила, що з її відходом настрій у квартирі не змінився. Сашко продовжував бути замкнутим, майже не розмовляв з дружиною.

Увечері він приходив пізніше, ніж зазвичай, повідомляючи, що затримався на роботі. Одного ранку, коли Олена готувала сніданок, на кухню зайшов втомлений і пригнічений Сашко.

– Олено, нам треба поговорити, – сказав він, сідаючи навпроти неї.

Жінка кивнула, відчуваючи, як серце починає калатати швидше. Вона очікувала почути зізнання про роман з Ельвірою, але натомість Сашко несподівано сказав:

– Я йду.

Ці два прості слова пролунали для Олени, немов грім серед ясного неба. Вона відчула, як земля йде з-під ніг, і деякий час не могла знайти потрібних слів.

– Що означає “йду”? Куди? – Нарешті видавила вона.

– Я вирішив переїхати, – спокійно відповів Сашко. – Мені потрібно трохи часу, щоб розібратися у своїх думках та почуттях. Все це… надто складно.

Олена спробувала зібратися з силами, та взяти ситуацію під контроль.

– Це через Ельвіру? – спитала вона, намагаючись приховати тремтіння в голосі.

– Не тільки, – Саша зітхнув, і відвів погляд убік. – Справа не лише в ній. Я відчуваю, що наші стосунки давно втратили ту іскру, яка була між нами на самому початку.

Олена відчула, як сльози починають навертатися на очі, але вона заборонила собі плакати.

– І що тепер буде далі? – Запитала жінка. – Ти подаси на розлучення?

– Я повернуся за тиждень, заберу свої речі, – відповів Сашко, проігнорувавши друге запитання. – Думаю, краще буде, якщо ми якийсь час не бачитимемося.

Олена розумно кивнула. Їй було боляче чути ці слова, але в глибині душі вона розуміла, що їхній шлюб справді був на межі розпаду, ще задовго до появи Ельвіри.

Молодша сестра лише послужила для них лакмусовим папірцем. Коли Сашко пішов, Олена залишилася сама в порожній кухні.

Минуло кілька місяців. Олена поступово почала звикати до самотності.

Вона змінила роботу, імідж, зайнялася спортом, та навіть завела нових друзів. Життя повільно, але впевнено входило у звичне річище.

Якось увечері, коли Олена повернулася додому після довгого робочого дня, вона виявила на столі записку.

“Привіт, Олено. Сподіваюся, у тебе все добре. Я поїхав в інше місто, знайшов там роботу і винайняв квартиру. Дякую за все, що ти зробила для мене. Якщо захочеш зв’язатися, мій номер залишився тим самим. Саша”.

Олена довго дивилася на записку, а потім зім’яла її, й кинула у відро для сміття.

Жінка усвідомила, що сторінку її життя, пов’язану з чоловіком, вона остаточно перегорнула.

З Ельвірою вона теж не спілкувалася. Тільки чула, що сестра знову вискочила заміж за колегу з роботи, куди її влаштував Сашко. Але їй було на неї байдуже.

Вона їй не пробачила зухвалої поведінки, та повної байдужості до її почуттів. Краще жити самій, з надією на краще, ніж мати таку “рідню”.