Роками не могла привчити своїх хлопців до порядку, а тепер вдячна свекрусі що вона до нас переїхала

Маю 2 дітей, але іноді здається що 4. Я живу в великому будинку з своїми синами, чоловіком та меншим братом. Аби хто тільки знав як важко догоджати и великим лобурякам, не кажучи вже про приготування їжі, прання та прибирання.

Іноді в мене зриває дах, але я швидко приходжу в форму, беру себе в руки і знову починаю все дерти, терти, готувати.

Працюю я в готелі, старшою покоївкою, тому цього щастя на роботі вистачає, прошу своїх, щоб хоч дома іноді посуд мили за собою чи мали совість занести брудні шкарпетки в ванну в корзину чи пралку, без толку. А тут як назло свекруха дзвонить і каже що в неї там якісь проблеми з каналізацією, тому вона приїде на день другий. Сказати яка я рада була то нічого не сказати.

Але мене врятував випадок, до нас в готель заселили якихось футболістів перед змаганнями, тому працювати довелося багато. Приходила на роботу я о 7, додому йшла в 9. Робила по суті те саме все, хоч я старшою була покоївкою, але ж доводилось допомагати дівчатам, бо роботи багато. Так от, цей тиждень для мене виявився випробуванням. Я приходила додому і падало замертво.

А коли свекруха поїхала, в мене був вихідний, у хлопців моїх також. Зранку як завжди я встала готувати сніданок, і виявляються що мої вміють і бутерброди робити, і каву самі собі, і навіть мені зробили.

Вже не знаю що там моя дорога мама чоловіка їм робила в казала, мене це не цікавить, але результат видно відразу. А ще хлопці мої сказали, що вони на все згодні, аби тільки баба Оля більше так надовго не їхала.