Роковини, які не відбулися…

– Як це ти не можеш їй додзвонитися? – Андрій насупився. – Вона ж обіцяла одразу поїхати до тебе.

– Саме так, що обіцяла! – У голосі Наталії пролунало обурення. – А телефон не відповідає! Що там у вас відбувається?

– Зараз з’ясую. – Я додому…

– Ти сьогодні маєш чудовий вигляд, – Андрій відвів погляд від телефону, і посміхнувся дружині.

– Звичайно, маю, – Христина востаннє провела щіточкою по віях. – Адже річниця весілля не щодня.

Вона оцінювально поглянула на своє відображення: нова сукня, ідеальна зачіска, особливий макіяж – все має бути ідеальним для їхнього свята. Раптом телефон Андрія задзвонив тривожною мелодією.

Він глянув на екран, підняв слухавку, і вийшов у сусідню кімнату. Так він робив завжди, якщо дзвонили родичі. Зазвичай такі дзвінки не обіцяли нічого хорошого.

Повернувшись за кілька хвилин, він мав стривожений вигляд. Христина одразу зрозуміла – щось сталося, чи ось-ось станеться.

– Кохана, перенесімо похід у ресторан, – спокійно сказав він. – До мами приїжджають гості, ти маєш їх зустріти.

Щіточка завмерла в її руці. У дзеркалі відбилося розгублене обличчя.

– Що означає “повинна”? – Христина повільно обернулася до нього. – А Наталя Сергіївна сама не може?

– Кріс, ти ж знаєш маму… У неї тиск, їй краще не напружуватись. Тим більше, що приїжджає тітка Ольга з дітьми – треба допомогти.

– А я, значить, можу нервувати? У наші роковини?

– Ну, не починай знову! – Андрій роздратовано змахнув руками. – Річницю можна відзначити в будь-який день, а зараз мамі потрібна допомога!

– Я заїду в крамницю за продуктами, а ти їдь одразу до неї, й займися приготуванням. Тітка Ольга приїде увечері, роботи багато.

Він різко розвернувся і вийшов, гучно зачинивши двері.

Христина знову глянула у дзеркало. Її губи тремтіли, але очі залишалися сухими. У пам’яті сплив момент річної давності, коли Наталія Сергіївна зірвала їхню відпустку на море.

Тоді в неї зненацька «розболілася спина», і Андрій скасував усі плани. А через пару днів свекруха бадьоро працювала на дачі.

Христина повільно опустилася на пуф перед дзеркалом. Вона все ще тримала туш, але бажання завершити макіяж зникло. Навіщо? Адже замість затишного вечора в ресторані, на неї чекала метушня на кухні свекрухи.

Як вона втомилася… Втомилася підлаштовуватися, втомилася бути зручною, втомилася почуватися винною за будь-яке «ні».

Спочатку Наталія Сергіївна здавалася дбайливою матір’ю, яка просто дуже кохає сина. Хто міг подумати, що її турбота з часом перетвориться на нескінченний контроль?

Все почалося з дрібниць. Вона приходила без попередження, щоб «перевірити» чистоту у квартирі. Потім наполягла на його щотижневих візитах: «син має допомагати матері».

Будь-які свята проходили виключно у неї. Їхні особисті плани зривалися через раптові хвороби, або термінові прохання.

Христина згадала, як кілька років тому вони з Андрієм збирали на машину. Вже обрали варіант, домовилися з продавцем… Але несподівано свекруха заявила, що необхідно терміново міняти вікна у її квартирі.

Була лише середина літа, але вона наполягала, що “зима не за горами”. Андрій віддав частину накопичених грошей, а Христині сказав: «Ти ж розумієш, мама одна, їй нема до кого звернутися».

З того часу це «ти ж розумієш» стало його улюбленим виправданням.

Вона знову подивилась у дзеркало. Перед нею була вродлива жінка, готова до свята. І чоловік, який так легко скасував усе, заради матері.

Раптом телефон завібрував – Наталя Сергіївна. Потім знову. І знову. Надійшло повідомлення: Ти що собі дозволяєш? Негайно передзвони!

Христина тихо засміялася. Вперше за довгий час цей сміх звучав вільно та легко. Вона вимкнула телефон, і задумалася: а що, як..?

Рішення прийшло раптово, але виявилося простим. Вона знову глянула на своє відображення, посміхнулася, і взяла сумочку.

За пів години вона вже сиділа за столиком у ресторані, де вони з Андрієм планували відсвяткувати річницю.

Вона замовила келих червоного, та улюблену страву. Офіціант глянув на неї зі співчуттям, але вона лише усміхнулася у відповідь.

В цей час Андрій нервово паркувався біля під’їзду матері й, підіймаючись сходами, не відводив очей від екрана телефону.

– Де Христина? – пролунав у слухавці невдоволений голос матері.

– Як це немає зв’язку? Вона мала одразу поїхати до тебе.

– Мала, але не приїхала! Що у вас сталося?

– Зараз з’ясую, – Андрій розвернувся і поспішив назад.

Набираючи номер дружини, він знову і знову чув холодне «абонент недоступний».

Тим часом Христина неквапливо записувала в блокнот думки, які їй спадали. Думки про свободу, про те, що вона більше не хоче жити чужими очікуваннями. Вона хоче бути господаркою свого життя.

Коли Андрій нарешті відчинив двері квартири, його зустріла тиша. У повітрі чувся легкий запах її парфумів. На столі лежав білий конверт з акуратним написом «Андрію».

Він повільно сів, і розгорнув лист.

«Сьогодні ти знову вибрав свою матір, а не мене. Я більше не можу. Я заслуговую на більше. Я подаю на розлучення”.

Руки тремтіли. Телефон знову завібрував у кишені, але Андрій не відповів. Він подивився на фото з їхнього весілля й усвідомив, що втратив не просто дружину, а ту саму «яскраву та вільну дівчину», в яку колись закохався.

Він не розумів, що на неї найшло? У них же все було гаразд? Хоча десь, в глибині душі, розуміння спливало, але він намагався його пригнічувати. Сталося, те, що сталося.

– Мабуть, така у мене доля, – і швиденько побіг допомагати мамі. Хто ж, якщо не він…

Liudmyla

Recent Posts

Тепер у нього була мета. Йому потрібен був ДНК-тест. Але як?

У той день, коли не стало моєї Олени, лікарі сказали мені: «У вас залишився син,…

1 годину ago

Мітка Маруськи…

Сергій зайшов додому. - Привіт, - дружина вийшла з кухні. Сергій простяг їй покупки. Забираючи…

1 годину ago

– Ну, що Галко, якого чоловіка я тобі підігнав, га? Все гарнішаєш і гарнішаєш. Я поганого не пораджу – слухайся брата! – Гордовито заявляв він

Не пощастило Галині із заміжжям. Просиділа в дівках до тридцяти років, а потім вирішила знайти…

4 години ago

Лариса стояла на колінах, збирала шматки їжі, відчуваючи, як сльози печуть очі. — На колінах повзаєш, де тобі й місце! Проси пробачення! При всіх проси, щоб не кортіло!

Лариса прокинулася о шостій ранку, хоча будильник був поставлений на сьому. Тридцять років спільного життя…

4 години ago