Розсварила сестру з її чоловіком і анітрохи про це не шкодую

Нарешті вискочка-сестра, якій з дитинства діставалося все найкраще, отримала по заслугах. На своїй шкурі відчує, як це, втрачати те, що тобі дорого. Сестра молодша за мене всього на два роки, але, за відчуттями, між нами ціле життя. Батьки, з незрозумілих для мене причин, сестру більше любили.

До мене вони з раннього дитинства ставляться досить прохолодно. Скільки себе пам’ятаю, мама та тато завжди стрибали навколо Віри на задніх лапках. Будь-яке бажання, будь-яка примха, будь-яка забаганка виконувались ще до того, як сестра встигала домовити фразу з проханням до кінця.

Вірочка у нас найкраща, найталановитіша, найкрасивіша. А я так, повз хтось проходив, викинув, а батьки підібрали. Не повірите, але в дитинстві я навіть думала, що мене всиновили та десь там живуть мої справжні люблячі мама та тато.

Але ні, спорідненість була кровною, і моя неймовірна схожість із прабабкою по батьківській лінії тому підтвердження. Чи треба говорити, що ніхто ніколи не прислухався до моїх прохань і побажань.

Що носити у школу, з якими іграшками грати та які гуртки відвідувати — все вирішувала молодша сестра. Підозрюю, що мене віддавали на ті самі заняття лише тому, що я виконувала роль вірного зброєносця та охоронця Вірочки.

Ми все робили разом, і я ненавиділа все, що робили разом. У підлітковому віці стало ще гірше. Віра настільки звикла отримувати будь-яку з моїх речей, що перенесла це ставлення і на наших залицяльників, які почали з’являтися у класі десятому.

Варто їй побачити, що хтось з однокласників проводжає мене додому зі школи, як вона починала справжнє полювання на бідного хлопця і не зупинялася, доки не прибирала його до рук.

Награвшись удосталь, Вєрка викидала чергового кавалера, як старі черевики. За нею міцно зміцнилася слава першої красуні школи та серцеїдки. Ну, а я зрозуміла, що мені треба тікати з міста якомога далі від батьків та Віри.

Якщо я хочу вести своє власне життя, а не залишатись тінню молодшої сестри. Я обрала найкращий університет у сусідньому місті, чудово розуміючи, що Віру такий варіант не влаштує. І справді, після школи її батьки відправили до Києва.

У мене почалося нове життя, вільне та прекрасне. Я могла і робила все, що хотіла лише я. Ніхто мене не напружував і ніхто не змушував в черговий раз поступитися своєю думкою.

Батькам я тільки телефонувала. Сестра вважала нижче за свою гідність дзвонити такій лохушці, як я. Ще б пак, адже я не вступила вчитися до престижного університету столиці, як вона.

П’ять років пролетіли як одна мить. Вкотре, телефонуючи батькам, я дізналася, що Віра повернулася до рідного міста. Та не одна, а з чоловіком та малюком. Щось у них не склалося у мегаполісі, і вони вирішили спробувати щастя на батьківщині.

Телефоном батьки слізно благали мене приїхати відвідати їх, подивитися на племінника і взагалі хоч якось взяти участь у долі молодшої сестри.

— Ти стільки років живеш далеко, не соромно тобі, зовсім про рідних забула. У тебе все добре складається, отже, ти маєш допомагати Вірочці, адже ви сестри, — заявила мама.

У моїй голові дозрів підступний план. Ну що ж, треба допомагати, отже, допомагатиму. Того ж дня я купила квитки та зібрала валізу в дорогу. Сестра практично не змінилася за ці роки. Все те ж примхливе обличчя принцеси у вигнанні, що звикло, що її бажання виконуються на першу вимогу.

Чоловік нічого особливого не представляв. Типовий мужичок, якого заарканила моя сестричка. Де скажуть, там і сяде. Що скажуть, те й робить. Одним словом, теля.

Звабити такого – як цукерку у дитини відібрати. Я успішно зображала старшу сестру, що кається. Вдавала, що готова звалити на себе найважчу роботу з догляду за дитиною, і все це заради Вірочки. Я навіть погодилася гуляти з сопливим племінником, щоб дати можливість сестрі знову ходити по салонах краси та магазинах.

Віра погодилася, зауваживши, що ні на що більше я не придатна. Відправила мене гуляти з візочком та Вадиком, своїм чоловіком. Мовляв, він мені допоможе, якщо що. Адже я не маю досвіду, і невідомо, коли він ще з’явиться, додала сестричка.

Ситуація складалася ідеальна. Вірка наказала нам гуляти дві-три години, не менше. Дитині дуже потрібне свіже повітря. Під час прогулянки я і розпочала обробку Вадика. Я вирішила спокусити його на зло сестрі.

І він не встояв, як я й думала. Мало того, мені вдалося все так підлаштувати, що молодша сестричка застукала нас у самий невідповідний момент. Який був скандал, словами не описати.

Мене мало не прокляли та урочисто відлучили від батьківського дому. Однак я була тільки рада і поїхала до себе з величезним задоволенням. Нарешті я помстилася Вірці за всі роки приниження, через які мені довелося пройти з її вини.

Нехай зрозуміє, нехай відчує, як це, коли в тебе щоразу забирають найдорожче і найцінніше.