Сестра чоловіка хотіла віддати своїх дочок нам, щоб спокійно влаштовувати особисте життя.

Мене звуть Тамара, мені 30 років. Я вийшла заміж дуже молодою, мені було всього 18, а моєму чоловікові 28. Відразу після весілля ми стали жити окремо – я влаштувалась на підробіток, і моєї зарплатні вистачало на винаймання квартири, а жили ми за гроші чоловіка.

Після закінчення інституту я влаштувалась на хорошу роботу, і ми вирішили брати іпотеку. Дві третини суми від початкового внеску у нас було, а решту додали мої батьки, та свекор зі свекрухою.

Іпотеку виплатили швидко, за сім років, і нарешті стали повноправними господарями просторої двокімнатної квартири неподалік центру.

Тарас, мій чоловік, має сестру Аліну. Особисте життя в неї не задалося, дві дочки від різних батьків, а в шлюбі вона ніколи не була. Жила Аліна у Тарасових батьків – в п’ятьох у трикімнатній хрущовці.

Як тільки ми розплатилися з іпотекою, Аліна почала часто до нас навідуватися, особливо у вихідні. Спочатку вона просто заходила у гості, аргументуючи це тим, що опинялася поряд – наш будинок у пішій доступності від парків, театру, музею.

Потім Аліна зі старшою донькою Тетяною стали удвох ходити в кіно, а молодшу Оленку, залишати у нас. Я була не дуже рада возитися з маленькою дворічною дитиною, тим більше чужою.

Неодноразово говорила про це Тарасові, але він тільки відмахувався. Це вже стало традицією у вихідні – підкидати нам молодшу.

Наприкінці березня у мого свекра день народження, і ми зібралися всією родиною у них вдома. За святковим столом нам повідомили новину, що Таня перевелася до престижного ліцею. Навчалася дівчинка і справді дуже добре, була відмінницею, брала участь у багатьох олімпіадах.

А потім Аліна додала, що оскільки вони живуть далеко від ліцею, то залишатися ночувати Таня буде у нас, а на вихідних жити вдома. Я була шокована таким розкладом і сказала, що не згодна на це, і Таня у нас жити не буде.

Чоловік за столом влаштував скандал, і його одразу підхопили Аліна та їхні батьки. Я роздратована, встала з-за столу, і поїхала додому. Тарас повернувся додому під ранок, ночував він у батьків.

Ми ще раз проговорили цю ситуацію, я пояснила, чому проти – я не хочу бачити після роботи чужу людину. Наголосила, що я й так стомилася готувати, та прибирати, а тут ще за неповнолітньою доглядати.

До того ж харчуватися Таня збиралася нашим коштом. Тарас знову взявся за своє, що вони нам рідні, й так себе поводити не можна.

Мені на роботі саме пропонували відрядження на півтора місяця. Я спочатку не погоджувалась, але коли зрозуміла, що Тарас серйозно налаштований взяти до себе Таню, зважилася.

Прийшовши додому, розповіла про це чоловікові. Він, звичайно, був незадоволений, але побажав мені «гарного відрядження” і відправив до Ужгорода.

Вже наприкінці другого тижня Тарас став мені телефонувати, та скиглити, як йому важко справлятися з Танею. Ще б пак — він ніколи не займався домашніми справами, а ще й нагляд за дитиною вимотували його після роботи.

У результаті Тараса вистачило лише на місяць. Відразу після того, як я повернулася додому, був мій день народження. Спочатку я святкувала зі своїми батьками та подругами, а Тарасову рідню запросила у найближчий вихідний.

Аліна та свекруха просиділи весь вечір із незадоволеним виразом обличчя, тому всі були дуже напружені.

Під кінець святкування Аліна не витримала і вибухнула: мовляв, ми з Тарасом нелюди, не хочемо прийняти пожити племінниць. У житті добре влаштувалися – бездітні, у великій двокімнатній квартирі.

А Аліні якось треба влаштовувати особисте життя, тому вона хотіла віддати племінниць нам, щоб вони не заважали їй знайомству з чоловіками.

Ми з Тарасом були шоковані таким істеричним монологом, і попросили піти додому Аліну, та всю її рідню. Свекор чоловік хороший, він одразу осмикнув дочку, але свекруха почала її підтримувати. Того вечора ми посварилися в пух і порох.

І ось, минуло вже пів року, а спілкуємося ми лише зі свекром. Аліна та свекруха не хочуть з нами навіть розмовляти. Чоловік, звісно, переживає. А мені байдуже! Не терплю підлих та корисливих людей! Можливо мене засудять, але більшість зрозуміє!