Сестра чоловіка попросила ключі від нашої квартири у Києві, хоче там пожити, але ми впевнено відмовили

Сестра чоловіка, Карина, завжди була ще та нахаба. Вона ніколи довго не думає перед тим, як про щось попросити. Я вже добре знаю її характер і ніколи не погоджуюсь, якщо щось із проханням не так.

Коли вона розлучилася із чоловіком, то прийшла до нас жити. Я не думала, що це буде довше за день-два. У неї є батьки на Одещині, є робота і можливість щось орендувати. Тому коли вона прийшла до нас без дзвінка з речами, я була рада її бачити. Хотілося підтримати. Але прожила вона у нас повгих 5 місяців. І ще довелось неодноразово говорити до неї, щоб вона собі щось шукала.

Зараз ми поїхали на якийсь час у маленьке місто на Тернопільщині. Чоловік має попрацювати тут, а я працюю всюди, де є інтернет. Точної дати повернення у Київ ми не маємо, але не думаю, що це надовго.

Карина подвонила вчора і строго наказала відправити їй ключі від нашої квартири новою поштою. Мене її нахабство одразу вивело з себе. Вона вирішила влаштувати виставу і почала говорити, що Діма (її брат, мій чоловік) вже прийняв рішення, але не має часу передати їй ключі. Тому маю передати я.

Чоловік не приймає без мене подібних рішень, тож я йому навіть не стала дзвонити і відривати від справ. Коли він прийшов додому, я розказала про дивний дзвінок. Він перетелефонував Карині.

Так, вона збрехала мені, щоб отримати ключі. Мене це не здивувало, але ж погодьтеся, нормальні люди так не роблять. Справа в тому, що у нас з чоловіком 7 поверх, а у неї 19. Зараз із відключеннями світла вона не почувається спокійно. Коли не працюють ліфти, вона просто не може потрапити додому. А графіки відключень нажаль дуже приблизні.

Вона вважає, раз ми не вдома, то вона може там пожити. Може воно й так, але я боюсь, що вона оселиться в нас знов досить надовго. Якщо така проблема з поверхами, то чого не шукає собі квартиру нище п’ятого? Вона ж все одно знімає. Сьомий поверх – це теж нелегко, особливо якщо із пакунками прийти. У нас житло власне, нам поверх вже не обирати.

Чоловік поглядом запитався чи варто пускати, я махала руками “ні, ні і ще раз ні”. Відмовили. Дмитро сьогодні поїхав на роботу, а вона телефонує знов. Канючить, ну відправ. А що мені відправляти, як запасний комплект є в сусідки. Але їй я, звичайно, так не сказала.