Сестра казала, що мій чоловік їй не допомагає! Як не допомагає? Однією фразою повернув бажання жити! Чим не допомога

У нас із чоловіком своє життя. Ми ні до кого не лізли, з відсутністю допомоги одразу змирилися, не скаржилися. Просто жили, нікого не чіпали.

Діти підросли, й прийшов спокій. Я записалася на аеробіку, двічі на тиждень вечорами з о пів на восьму, до о пів на дев’яту.

До студії пів години пішки в один бік, а можна автобусом, але я вирішила ходити пішки, якщо погода дозволяє.

У нас із чоловіком двоє дітей, один у початковій школі, другий у садочку. Я працюю, чоловік працює, у нас звичайні п’ятиденки без переробок.

До сьомої вечора діти вже повечеряють, на них чекає лише кефір, або йогурт о дев’ятій вечора, з дев’ятої до десятої – відхід до сну.

Підйом вранці у всіх без двадцяти сім, хтось снідає, хтось збирається. Чоловік їде працювати через садок, я йду працювати, через школу. По дорозі. Тому, школяра, майже до воріт школи доводжу.

Щоб відвідувати аеробіку, дозволу ні в кого не питала, вирішила, що ноги не простягнуть удома без мене за півтори-дві години. Спочатку записалася, потім повідомила.

– Я теж хочу! – сказав чоловік.
– На аеробіку?

– Ні. Можна футбол чи баскетбол.

Помоніторили, знайшли спортивну школу, розклад платних занять для дорослих. Баскетбол двічі на тиждень по дві години. Чоловікові добре, він на машині. Наступного дня чоловік зателефонував, усе довідався, записався.

Чотири вечори на тиждень мене чи чоловіка нема вдома. Щоп’ятниці, коли нікому нікуди не треба, у нас сімейна вечеря, чи дозвілля: у кіно можемо сходити всією сім’єю, або просто прогулятися.

Звикли так жити. Нам зручно. Зате обидва хоч рухатися почали, бо, як таргани запічні жили. Жодних мам, ніяких свекрух і сестер не було весь цей час. Тільки дзвонили іноді.

Тут, у чоловікової сестри з’явилася дитина. Почалися дзвінки від свекрухи, хотіла вона, щоб мій чоловік, за першим покликом, доставляв матір до сестри.

У сестри то чоловік на роботі затримується, а вона мріє помитися, то дитина всю ніч не спала, тому її чоловік з роботи прийшов і заснув, а сама вона без допомоги задовбається.

Коли дзвонила свекруха, то чоловік їй відповідав, що, або він їде на баскетбол, або дружина зараз піде, а з дітьми він нікуди їхати не хоче.

Одного разу в суботу чоловік, мабуть, із бажання подивитися на чадо сестри, матір відвіз, з нею до квартири піднявся, там від сестри претензії вислухав!

Він же дядько, міг би маму привозити, чи сам приїжджати, допомагати сестрі з племінником. Хм… Коли в нас з’явилися діти, то чоловікова сестра теж стала тіткою! Тільки їй на це начхати було!

– Вони нам допомагали? Вони сиділи з нашими дітьми? Жодного разу такого не було! Що вони говорили, коли діти у нас маленькими ще були? Самі надбали, самі й колупайтеся!

– Повернув сестрі її слова, вона в сльози, а мати на мене. Плюнув на все і поїхав! Нехай не дзвонять, п’яту точку з дивана не відірву, щоб допомогти, — сказав чоловік, повернувшись додому.

Сестра по подружках побігла плакатися, які ми з чоловіком безсовісні: на всякі спортзали та танці є час, а допомогти їй з малюком не можемо.

Одна з подружок вийшла заміж за друга мого чоловіка, так за всіма друзями чоловіка рознесла, що бідну дівчину всі кинули. Ми, значить, нахабно ходимо у всякі спортзали, поки сестра думає про вихід у вікно! Он воно як!

Їздили з дітьми на день народження дитини чоловікового друга, та подруги його сестри. Там мати іменинника в бік відвела мого чоловіка і, почала соромити.

Про слова сестри, про вихід у вікно, теж сказала. Чоловік відповів, що прямо зараз допоможе сестрі, врятує їй життя: разом із психіатричною бригадою приїде, та забере її до спеціальної установи для любителів урвати собі віку.

І одразу все стало нормально! Подруга сестри заявила, що сестра має чоловіка, він допомагає, мати їздить, допомагає, все добре, вона просто ляпнула, перебільшила, щоб точніше описати ступінь задовбаності.

Мабуть, сестрі передали про психіатричну бригаду, бо пронос у наш бік припинився.

Сестра казала, що мій чоловік їй не допомагає! Як не допомагає? Однією фразою повернув бажання жити! Чим не допомога? Ви зі мною згодні?