– Сестра згодна посидіти за тебе у декреті, – радісно заявив мені чоловік. – Ти зможеш вийти на роботу

Чоловік із подачі своєї мами та сестри вирішив, що ми з ним надто бідно живемо, тому мені треба терміново виходити з декрету.

“Бідно живемо” – це означає, що не маємо можливості утримувати свекруху та його сестру. Самим нам вистачає, але ці дві жінки вважають, що чоловік має забезпечувати ще і їх.

Я з цим категорично не згодна, а ось чоловік після чергової порції маминих та сестринських скиглень прийшов додому з “радісною новиною” – сестра його згодна за мене посидіти у декреті.

Тобто вона сидітиме зі своєю і моєю дитиною в декреті, причому разом зі свекрухою, а я маю кинути маленьку дитину і вийти на роботу, щоб свекруха і сестра ні в чому собі не відмовляли.

Ми із чоловіка сестрою завагітніли з різницею у пів року, я раніше. Ми з чоловіком на той момент були вже два роки як одружені, а сестра вистрибувала заміж вже з округлим животом.

Шлюб після зальоту виявився закономірно швидкоплинним. Як тільки дитина зʼявилась, молодий татусь прикинув їх, вирішивши що йому дешевше буде платити аліменти, і втік у невідомому напрямку.

Чоловік зітхав тоді, що сестрі треба допомагати, мама одна її не витягне, а з колишнього зятя вони поки що змогли отримати лише від мертвого осла вуха.

Мені відверто не подобалося те, що відбувається. У мене й раніше теплих стосунків із ріднею чоловіка не було, а в цій ситуації їм і додатись нема з чого.

Я по можливості віддавала дитячі речі сестрі чоловіка, але постійно вислуховувала, що ось у мене хлопчик, а в неї взагалі дівчинка, їй одяг блакитного кольору не підходить.

Мене все підмивало сказати, щоб сестра пішла і купила рожеве сама, але я трималася. не хотілося вплутуватися в скандал і зайву суперечку.

Коли сестра розлучилася, свекруха звільнилася з роботи, бо дочці одній було важко доглядати немовля.

– Тобі легко говорити, у тебе чоловік є, він допоможе. Не те, що мій колишній зять, – говорила свекруха.

Так, мені легко говорити, враховуючи, що чоловік або був вічно на роботі, або у мами з сестрою, або лежав на дивані та просив його не чіпати, тому що він хоч годинку вдома хоче відпочити.

Закономірно було, що після звільнення свекрухи справи з фінансами були в сім’ї зовсім сумні. У сестри були виплати по догляду за дитиною, але цього було замало.

Чоловік, звичайно, допомагав родичкам, але його зарплата теж не велика, а він, хоч і надмірно прислухався до мами, розумів, що свою сім’ю теж треба утримувати.

Ось тоді в головах свекрухи та сестри виник план, як покращити своє матеріальне становище – треба мене випхати на роботу.

Це було як велике благо для мене – я зможу вийти на роботу, почати приносити додому гроші, і у нас не буде цієї фінансової ями.

У нас не було б фінансової ями, якби свекруха роботу не кинула заради допомоги своїй доньці, щоб та з одним немовлям не збожеволіла.

– Сестра згодна посидіти за тебе у декреті, – радісно заявив мені чоловік. – Ти зможеш вийти на роботу.

Наче я туди рвалася! Чоловікові я сказала, що виходити з декрету я не планую ще два роки. Чоловік такого не очікував і навіть розгубився. Вони з мамою та сестрою вже так усе добре спланували.

Довелося пояснювати, що я не збираюся йти орати на роботі, а потім увечері ще й займатись дитиною, тому що його сестра та мама не можуть вирішити свої фінансові труднощі.

Це мій законний декрет, у мене є законний чоловік, батько моєї дитини, який має нас забезпечувати. Я хочу бачити, як моя дитина росте, а не працювати на благо свекрухи та її дочки.

Чоловік мляво намагається мене переконати вийти на роботу, свекруха вже кілька разів намагалася до мене додзвонитися, але я стою на своєму – я повністю відсиджу належний декрет.

А якщо раптом мені доведеться вийти на роботу, то я вже буду в статусі розлученої жінки. Мені не потрібен поряд чоловік, який ставить інтереси безголової матері та сестри вище, ніж власної дружини.