Шанс на нові відносини і справжню любов подарувала випадкова дівчина

Кажуть, що неможливо змусити себе полюбити. Але чи так це?

Я розповім про своє перше кохання. З нею ми познайомилися в одному з найкрутіших таборів. Нас направили в старший загін. І мені, і їй було по 17 років.

З тією дівчиною було цікаво спілкуватися, ходити разом на різні гуртки і заняття, так і закрутився роман. Зміна підходила до кінця, пора було повертатися додому. Мене гріла думка про те, що ми з одного міста і все у нас вийде.

Після табору продовжили наші відносини і, здавалося, що ми знайшли одне одного. У майбутньому збиралися одружитися. Настав час вступати до університету.

Подали документи в один з найпрестижніших навчальних закладів в місті і обидва поступили, тільки на різні факультети. Студентське життя повністю поглинуло нас. Проблема була в тому, що у кожного з нас були різні компанії для спілкування.

Не помітив, як почав віддалятися від своєї другої половинки, почав багато гуляти, нові друзі затягнули мене і, звісно, красиві дівчата.

Я почав зраджувати своїй дівчині. Моя друга половинка дізналася про все і ми розлучилися. Я сильно переживав, намагався повернути, був не в собі, навіть плакав.

Через якийсь час познайомився з іншою дівчиною, точніше, це вона зі мною познайомилася. Я і не міг подумати, що саме вона мене поверне до життя.

Відчув новий ковток повітря. Дівчина була в курсі про мою сумну історію. Я все ще любив ту, першу дівчину з табору.

Минуло кілька місяців. І з часом зрозумів, що полюбив цю дівчину, яка тоді на вечірці заговорила зі мною. Завдяки її терпінню, жіночої хитрості і індивідуальності вона змогла закохати мене в себе. Змусила мене полюбити її, нехай і несвідомо. Ми з нею щасливі, я більше не роблю колишніх помилок.

Але все ще залишився осад від колишніх відносин.

Author

Recent Posts

– Бачу, ти постаріла: змарніла, круги під очима, та й постать не та, що була раніше, – уїдливо помітила свекруха

– Таня! Ти? – гукнула Наталя Семенівна жінку у старому зеленому плащі. Вона була одягнена…

29 хвилин ago

Зупинка долі…

- Пані, не знаєте, автобус уже пішов? - до зупинки підбіг захеканий мужик. Саме мужик,…

1 годину ago

– Невже це доля? – майнула думка. І Микита підкорився їй…

Він брів нічним містом, сильно хитаючись, після прийняття доброї порції міцного. Куди забрів? Його це…

2 години ago