Юлі скоро мало виповнитися 25 років. І від неї пішов хлопець. Ось так узяв і сказав що все, закінчилися стосунки…
Набридло мовляв… Прямо за місяць до Нового року.
Прикро. Але ж не так все й погано!
А тут на тобі – ще й заслабла…
І все б нічого, але Юля конкретно засумувала.
І коли всі готуються до свят, закуповують подарунки, гуляють та інше, Юлька грунтовно засіла вдома.
Відпустку на місяць взяла на роботі. Не хотіла вона ніякого Нового року!
І друзів бачити не хотіла, на дзвінки не відповідала, в інтернет не заходила.
Замовляла доставку різних смаколиків, корисних і не тільки, і дивилася мелодрами по телевізору.
Подушки всі на диван перетягла, пледи, які тільки вдома були.
Серветок біля неї лежала ціла упаковка. Одна вже закінчилася і гіркою лежала на підлозі.
Папірці від цукерок вона акуратно в щілини дивана розпихала, чи за диван кидала.
Штори не відкривала взагалі. Тарілки, чашки за собою не мила, в мийку складала, вже й місця не вистачало.
Та що там, вмивалася і то через раз… Вона все плакала і шкодувала себе бідну і нещасну.
Раптом хтось голосно постукав у двері.
Юлька махнула рукою – немає її вдома.
Але стукіт наполегливо тривав уже півгодини і заважав насолоджуватися черговою казкою по телевізору.
Дівчина відкинула вбік плед, у який була закутана.
Вона струсила на ходу з одягу крихти від чіпсів і витерла руки об штани піжами.
Відчинивши двері, вона побачила незнайомку, незрозумілого віку.
Коротка стрижка, яскравий одяг, якась надмірна повнота, Юльці захотілося швидше зачинити двері.
-Що дивишся? Дай пройду! – незнайомка нахабно відсунула Юльку і пройшла до квартири.
-То що у нас тут? – вона дивилася на всі боки.
-Дівчино, а ви хто? І що вам потрібно? – Юлька розгубилася і не могла зрозуміти, що відбувається.
-Так мені твій безлад подобається! І те, чим ти харчуєшся теж! – незнайомка здавалося милувалась товстим шаром пилу на столі.
-Ви що собі дозволяєте!
-Я? Ти не розумієш, хто я і навіщо тут? Краще придивись! Так, ти їж побільше, а то худенька он яка! – незнайомка подивилася на Юльку і несхвально скривилася. – Чіпси, піца, більше мучного та шоколаду! Волосся!
-Що волосся? – господиня квартири не могла зрозуміти, що відбувається.
-Терміново треба у перукарню! Підстригти! Чим коротше, тим краще! Навіщо тобі така копиця волосся! За ними он скільки догляду треба… А так – дівчина провела рукою по своєму короткому волоссям і засміялася.
-І ще кіт! Тобі терміново потрібний кіт! А краще одразу 2, ну чи 3.
-Навіщо мені кіт?
-Як навіщо? Коти це чудово! Уяви собі сидиш ти ось так сумуєш, а він згорнувся в тебе на колінах у клубочок і муркоче. Відразу легше! У майбутньому у нас із тобою буде багато котиків! Вони ж такі мі-мі-ми… – губи незнайомки, нафарбовані червоною помадою неприємно скривилися. – Друзям не відповідай! – вона з занепокоєнням подивилася на телефон, що задзвонив.
-Чому?
-Ну, ти ж не хочеш з ними спілкуватися! Та й що чекати від людей, вони всі зрадники і… І… Ну, ти зрозуміла мене… Навіщо тобі вони? Є їжа, коти, телевізор! Що ще для щастя потрібно?
-Ну, не знаю… Друзі, сім’я, діти там… Спілкування.
-Тю… Спілкування. Діти. Навіщо? Тобі одній он як добре! Подивися на себе в дзеркало!
Юлька дивилася на себе в дзеркало: волосся брудне, зібране в незрозумілий пучок. Футболка у плямах. Плечі опущені.
Юлька розплющила очі і різко сіла на дивані. Хтось стукав у двері.
-Насниться ж таке! Просто сон! – подумалося їй і вона пішла відчиняти двері.
-Дівчино! Доставку замовляли? Ось! – хлопець дивився з явним почуттям неприязні. – Я через вас спізнююся!
-Вибачте! – тільки й змогла пробурмотіла Юлька.
Вона подивилася в дзеркало, зморщила невдоволено носа.
Зазирнула у пакет доставщика: бургери, булочки, шоколад.
Махнувши головою, дівчина кинула пакет біля вхідних дверей.
Відсунула важкі штори, сонце засліпило, сніг іскрився, свіже повітря зайшло в квартиру…
До нового року залишалося всього 6 днів.
А у неї попереду купа справ.
Дівчина бадьоро взялася за прибирання, не забувши включити веселу музику.
Ось так простий сон допоміг їй знову насолоджуватися життям.
Юля поспішала. Закупивши все необхідне, ще встигла підібрати для себе красиву сукню. Її Олегу має…
Катя стояла перед дверима сусідки з маленькою порцеляновою сільничкою в руках. Звичайна, майже дитяча звичка…
– Баба Оля, ходімо! Холодно, — Оксана взяла стареньку за руку. Рука була холодна. –…
Чоловік у старенькій куртці та величезних чоботах з цікавістю зазирав у салон авто, де сиділи…
- Лізо, що відбувається? Куди ти збираєшся? Навіщо тобі валіза? Ви вирішили їхати у весільну…
Катя прибирала в квартирі, коли в двері подзвонили. Вона побігла відкривати, думаючи, що це тітка…