Що ми знаємо про чоловічі почуття?

Ми звикли думати, що жінки більш емоційні, ніж чоловіки, чутливіші. Чи так це насправді?

Поки ми дивимося з боку або вивчаємо здатність до емпатії, співпереживання, розуміння почуттів інших людей, жінки виправдовують культурні стереотипи. Однак на рівні фізіології (при вимірюванні шкірно-гальванічних реакцій) статеві відмінності досить низькі. Насправді чоловіки не менш емоційні від природи, просто їх емоції виникають в інших ситуаціях і інакше виражаються.

Якщо запитати чоловіка, що він відчуває, він швидше за все розповість про те, що думає, багато хто навіть не помічають різниці

Чому виникає ця різниця? Почнемо з того, що матері по-різному висловлюють свої почуття до дівчат і хлопчиків, як словами, так і (особливо) дотиками: дочок обіймають і взагалі доторкаються до них значно частіше, тим самим передаючи їм більше емоційного тепла.

Та й реагують на емоційні прояви у хлопчиків і дівчаток неоднаково. За даними різних опитувань, батьки вважають дівчаток більш емоційними істотами і частіше обговорюють їх переживання.

На хлопчиків, в свою чергу, сильніше тиснуть, вимагаючи ніколи не плакати, зате прояви гніву у них сприймають терпиміше, ніж у дочок. Засвоєна в дитинстві ідеологія маскулінності спонукає боятися не тільки таких відверто «мужніх» почуттів, як страх, тривога або ніжність, але і будь-яких ситуацій, де є ризик втратити самовладання.

Як не дивно, добре засвоїли моделі чоловічої поведінки дорослі часто хочуть позбутися стереотипної маскулінності, яка заважає їм жити і будувати відносини. А ті, кому ці стереотипи взагалі не підходять, змушені прикидатися, перебільшувати одні й заперечувати інші почуття.

Надмірне пригнічення емоцій у чоловіка може навіть призвести до алекситимії – втрати контакту з власним внутрішнім світом, повної нездатності усвідомлювати і називати пережиті ним самим і іншими людьми емоції.

Інша сторона цієї проблеми – труднощі самоконтролю, загальмованість, бідний емоційний словник. Якщо запитати чоловіка, що він відчуває, він швидше за все розповість, що він думає; багато хлопчиків навіть не помічають різниці між цими питаннями. Нам варто вчити хлопчиків того, що емоційна сміливість – це дійсно сміливість.

Збагачувати їх емоційний словник, особливо коли мова йде про такі «заборонені» емоції, як страх і тривога. Допомагати їм розпізнавати почуття інших і вільно висловлювати свої почуття. Проста фраза «Я злякався, а ти?» допоможе примирити хлопчика з власними емоціями. І, ставши чоловіком, він буде відчувати себе щасливіше, маючи доступ до всіх аспектів власного «Я». У тому числі і до своїх почуттів.