Що таке? Вдома Ганна їсть те, що дають! До нас приїхала, вирішила характер показати,- не прокотило

У чоловіка дочка від першого шлюбу. Аліменти він сплачує, по шість тисяч на місяць, додатково чоловік нічого не дає, вважає, що якщо дорослому чоловікові на їжу, бензин і одяг вистачає такої суми, то на тринадцятирічну дівчинку, тим більше цих грошей достатньо.

Його колишній дружині, такий розклад не подобається, їй хочеться більшого. Вона працює, одружена, у неї від нового чоловіка двоє дітей.

Не в курсі їхнього сімейного доходу, але Віка працює в магазині продавцем, а її чоловік — офісний працівник. Машини у них немає, живуть із матір’ю Віки.

Тобто, люди навіть іпотеку не беруть. Якось Аня, донька чоловіка, жалілася, що просила у мами обідок за сто гривень, мати їй сказала, що грошей немає.

У школі з класом вона влітку на екскурсію не поїхала, теж мати грошей не дала, сказала, що ні. Хоча, шість тисяч аліментів – хороша сума!

Свекруха до чоловіка лізе. Вона добре спілкується з моєю попередницею. Але чоловік суворий у цьому плані.

Матері каже, якщо вона хоче, щоб на її внучку витрачалися суми більші, то може самостійно допомагати Ані грошима.

Я зі свекрухою не ладнаю, вона зі мною теж. Спільного в нас нуль! Після весілля ми з чоловіком на тиждень їздили відпочивати.

Щось, на кшталт медового місяця, свекруха на нас бочку котила через те, що ми Аню з собою не взяли. Мали, бачите, вивезти дитину на відпочинок. Висунула свекруха версію:

– Син би взяв, це ти проти! Не пощастило онучці з мачухою!

– Я не мачуха! Просто дружина її батька, не більше. І не ваша справа, кого ми із собою беремо, а кого ні. Це наш медовий місяць! Може ми Аню на весіллі з нами біля вівтаря мали поставити?

Свекруха сказала, що я довбонута. У відповідь вона почула, що по собі людей не судять. З того часу ми намагаємося не зустрічатися.

У нас із чоловіком іпотека, брали сім років тому. Платіж невеликий, але все ж таки є. Більше кредитів чи боргів не маємо.

У травні я залишилася без роботи. Нову знайшла наприкінці липня. Грубо кажучи, два місяці я була безробітною. Заначка була, я в цьому плані ще той хом’як.

На початку червня до нас на місяць приїхала Ганна. Її мати пішла у відпустку, забрала молодших дітей, та поїхала на якусь дачу на місяць.

Незалежно від того, як довго дитина гостює у другого з батьків, аліменти все одно сплачуються. Я без роботи, у чоловіка із зарплати мінус шість тисяч, ще Аня.

– Суп не хочу. Плов не хочу. Пюре та сосиску не хочу. Курку не хочу. Салат не хочу, — чули від Ані щодня.

Хотіла дочка чоловіка лише йогурти. По п’ять штук на день з’їдала, сто гривень на це йшло. Кишенькові гроші, гроші на проїзд до подружок, гроші на сонячні окуляри.

– Візит твоєї доньки влетить нам у копійчину, – сказала я чоловікові. – Не знаю, коли роботу знайду. Гроші тануть. Ти не міг би з нею поговорити, щоб вона їла нормальну їжу?

– Вдома вона навряд чи їсть самі йогурти з ранку до вечора. На одні йогурти сто гривень на день йде.

– Я поговорю, – пообіцяв чоловік.

Аня уперлася. Чоловік застосував метод батога та пряника. Снідати та обідати Аня не стала, а на вечерю з’їла і борщ, і спагеті з котлетою, та овочевий салат. Наступного ранку сирну запіканку відкидати не стала. Питання було вирішено.

Декілька днів все було нормально. А потім гримнув грім! Аня підслухала мене та чоловіка, розповіла мамі про моє невдоволення через гроші на йогурти.

Віка подзвонила моїй свекрусі, вони від душі перемили мені, безробітній, кістки, всіляко взивали, що рахую з’їдене дитиною, і кинулися нести праведний гнів у маси.

Чоловік тонну повідомлень одержав. Віка та свекруха змагалися в дотепності. Переможців не було, в обох ні розуму, ні фантазії!

Чоловік обох послав. Віку – матом, матір – літературними словами. Не їхня справа, є в мене робота чи ні!

– Вона, якось, мені через дванадцять гривень зателефонувала одинадцять разів, трясла їх з мене на шкільну перепустку. Через сто гривень щодня на йогурти, взагалі, подавилася б, – сказав чоловік.

Чоловік поговорив із дочкою: підслуховувати не добре, пліткувати, теж не добре. Аня перепрошувала.

Залишок червня поводилася тихо, проблем не доставляла, у їжі не перебирала, якщо не хотіла суп, то сама собі смажила яєчню.

Першого липня відправили її додому, чоловік відвозив. Віка ще на дачі була. За Анею вийшла мати Віки. Не полінувалася, вийшла! Теж за йогурти виказала!

Запитав:
– Самі-то чим дитину годуєте? Аня, що ти вдома їси?

Аня почала перераховувати: супи, макарони, сосиски, курка.
Запитав у колишньої тещі, де ж п’ять йогуртів щодня? Вона відповіла, що я стільки аліментів не плачу, щоб моя дочка щодня їх їла.

Цікаво виходить: їм шість тисяч – мало, щоб витрачати сто гривень на йогурт. Їм замало, а мені нормально!

У червні віддав шість тисяч аліментів, а на вісімнадцять, ми мешкали втрьох. По шість на особу. І в мене з цих шести тисяч мало вистачати на йогурти, а в них не вистачає! – обурювався чоловік, повернувшись додому.

Вже вересень, а матір Ані та мою свекруху, все ще розриває через ці йогурти! Чоловік і батько поганий – це Ані Віка сказала.

І жадібний, і всі гроші на мене витрачає, а рідній доньці йогурт купити не може. Напевно, ще років сто будуть цю тему ялозити!

Що таке? Вдома Ганна їсть те, що дають! До нас приїхала, вирішила характер показати,- не прокотило! Ніхто не змушував Аню їсти печінку чи рибу, тобто ті продукти, які вона ненавидить. Готували те, що Ганна їсть.

У мене думка з’явилася! А якби Аня весь червень щодня харчувалася б тільки йогуртами, яке виття підняли б її мати та бабусі?

Поганий батько, дитині нормальну їжу приготувати не міг, шлунок зіпсував? Так виходить? На мою думку, така їжа, не тільки витратна, а й шкідлива! А ви як гадаєте, я слушно міркую?