– Мамо, що відбувається, чому ти взяла гроші в тітки, а не передала дачу мені? Тобі ж завжди була потрібна моя допомога! Тепер, заради тебе, я напружуватись не буду

Жили ми з чоловіком на дачі його дідуся. Дід дозволив, він був рукатою людиною, дача була в шикарному стані, та комфортабельною.

Ну, реально, винаймати було дуже дорого, а тут безплатно, тільки дід приїжджав на вихідні, городом займався. Ми поки жили на дачі, накопичували гроші на квартиру.

Дід був суворою людиною. У родині його поважали, він ніколи не танцював ні під чию дудку. У зв’язку з цим, він мав конфлікти з дочками.

Свекруха взагалі з батьком не спілкувалася. А тітка, все кола навколо квартири навертала, все хотіла або розміняти, або діда потіснити.

Два роки тому діда не стало. Свекруха із сестрою спадщину поділили: квартиру вирішили продати, гроші поділити, а дача цілком дісталася тітці чоловіка.

Тітка виплатила моїй свекрусі її частку грошима. Той факт, що дача почала належати тільки тітці, для нас став новиною. Свекруха обіцяла, що забере собі дачу і відпише нам.

Я її не звинувачую, вона не мала думати про наше місце проживання, але не розумію, навіщо було давати обіцянку?

– Ви мене неправильно зрозуміли, — сказала свекруха, коли чоловік спитав у неї.
– Що відбувається, чому ти взяла гроші в тітки, а не передала дачу мені?

Гаразд! Чоловік плюнув. Але для себе вирішив, що напружуватись для матері більше не буде. Їй завжди була потрібна допомога, то звозити її треба, то грошей дати.

– Ремонт після себе робіть та з’їжджайте, — зателефонувала чоловікові тітка. — Можете продовжувати жити, але гроші тоді платіть.

Ми з’їхали. Що ще було робити? Ремонт чоловік робити не став, тому що ми дбали про будинок, він був у хорошому стані, не потребував ремонту.

Тітка чоловіка все одно вирішила, що за нами борг — ремонт! Почала дзвонити, питати, коли ми разом із нею поїдемо за шпалерами, та за новим лінолеумом?

Чоловік їй пояснював, що нічого не робитиме:
– Ми жили на дачі за згодою власника, якого все влаштовувало. Вас не влаштувало наше там проживання, ми з’їхали. В чому питання?

От якби дід попросив про ремонт, чоловік зробив би. А то намалювалася господиня без року тиждень, і почала командувати.

Взяли іпотеку, купили квартиру, і почали робити в ній ремонт. Грошей було мало, тож намагалися робити бюджетно.

З чоловіком його мати зв’язалася, коли дізналася про покупку квартири, сказала, що приїде, та дасть гроші на ремонт. Вона свою частку із продажу квартири до банку віднесла.

Я свекрусі не повірила. Вона любить язиком молоти, а потім вдавати, що її неправильно зрозуміли. Як із дачею було!

Чоловік, тим більше матері не повірив. Але вона приїхала. Привезла цілих три тисячі! Чоловік їх не взяв, подачка якась.
– Як хочете! — свекруха знизала плечима, забрала гроші й пішла.

Ремонт ми все-таки доробили. Тітка досі ходить, нас брудом обливає: ми ж мали дачу ремонтувати, бо захарастили її своїм проживанням. З чого вона це вирішила, не розумію?

Але, варто її зустріти, як вона починає питати, що там із ремонтом. Сто разів пояснювали, що нічого, хай сама робить, як їй треба. Все одно заспокоїтись не може. Живемо у своїй квартирі, платимо іпотеку, плануємо дитину.

Свекруха гроші, отримані з продажу квартири, та від тітки за дачу, так і зберігає у банку. Вони лежать у неї на чорний день!

А сама скаржиться на маленьку зарплатню, та вимагає від мого чоловіка фінансову допомогу.
Причепилися дві п’явки! Одній ремонт подавай, другій, гроші відраховуй.

Чого б це? Нас вигнали, як кошенят! Свекруха обдурила! Можна сказати, що нас кинули! І тепер щось ми їм винні?

Та нізащо! Нам дід допомагав. Ми діда поховали. Ці обидві, копійки не дали, тільки в спадок вчепилися. Не знаю, як чоловік, я точно його рідні нічим не зобов’язана! Як ви вважаєте?