– Що ж ти робиш? Діти дорослі, а ти його за поріг! Усі тебе засудять. Чоловіки всі такі! Він же завжди гуляв, а тепер що змінилося? – Репетуала свекруха. – Змінилося! Раніше я не знала, а тепер сама побачила

Тамара вигнала чоловіка Василя після чергової зради. Гуляти він почав напевно давно, тільки дізналася про це дружина, коли їхній третій молодший син навчався у дев’ятому класі.

На батьківських зборах обговорювали випускний, іспити. Мати одного з учнів оглянула присутніх та вийшла, пославшись на терміновість якоїсь справи.

Дві матері почали шепотітися і дивитися на Тамару. До жінки доходили окремі слова. Сенс вона зрозуміла, обговорювали її,  і ту жінку, що пішла.

У селищі, хоч і великому, плітки поширюються з космічною швидкістю, але не всім. Головна героїня нічого не підозрювала раніше, але якось різко прозріла.

Вона згадала затримки чоловіка на роботі, його постійну втому та відлинювання від подружніх обов’язків. Він став з нею грубий і прискіпливий.

Тамара все це списувала на втому та вік. Він був старший за неї на п’ять років, і було йому вже за п’ятдесят. Вона не думала, що він здатний гуляти. А ось дарма.

Старші сини жили в місті і вже були одружені, а молодший пішов із друзями на футбольну секцію. Квартира вільна, невже він приведе її туди? А може, він до неї?

Думки в голові не давали спокою. Збори  йдуть завжди довго, обіцяють на годину, а виходить дві, іноді й більше.

Тамару кинуло в жар, обличчя почервоніло, голова запаморочилася, задзвеніло у вухах.

– Тамаро Аркадіївно, вам погано? – Почула вона крізь шум голос класної керівниці сина. – Візьміть води. Тут душно, йдіть додому. Із вашим сином проблем немає, а решту вам розкажуть.

– Дякую.

На ватяних ногах Тамара повільно попрямувала додому. Іти було десять хвилин. Їй стало краще. На пів шляху дім тієї самої Єви, матері однокласника сина.

Влаштувати скандал, а раптом там нікого? Тамара вирішила поквапитися до себе додому, але двері Єви з гуркотом відчинилися. З дверей вилетів її чоловік і впав у квітник.

Господар викинув його, трохи не розрахувавши траєкторію польоту непроханого гостя. Василь був в одних трусах, і кричав, щоб віддали одяг, але двері були зачинені.

Стукав! Тамара все бачила, стояти далі не стала. Все й так ясно. Вигнали її ходока від коханки, мабуть повернувся чоловік несподівано.

День якийсь багатий на події. Вигнали Васю від коханки, вижене й дружина. Тамара вже все вирішила. Повернувся Вася за пів години, в одязі, але з фінгалом. На ґанку будинку лежали великі мішки.

– Тамаро, це що? На смітник?

– Куди хочеш, це твої речі. Ти тут більше не живеш.

– Що? Та як це?

– Ось так. Нічого в одних трусах у чужих квітниках валятися. Я все знаю та бачила. Навіть сфотографувати тебе встигла, бо раптом не повіриш.

Василь підхопив два мішки і пішов до матері, в старий будиночок на околиці. А куди йому йти? У коханки чоловік приїхав, дружина вигнала.

Все з самого ранку почалося, якась  суцільна невдача. Розбився улюблений кухоль,  накричав начальник, а потім усю бригаду розпустили на три дні. Грошей і так не було, а тут ще затримки утворилися. Думав із коханкою пощастило, а все обернулося повним провалом.

Увечері прийшла свекруха.

– Що ж ти робиш? Діти дорослі, а ти його за поріг! Усі тебе засудять. Чоловіки всі такі. Не до сме рті ж по бабах бігатиме. Він же завжди гуляв, а тепер що змінилося?

– Змінилося! Раніше я не знала, а тепер сама побачила. Він гулятиме, а я його штани пратиму? Ні!

– Не знала  і не дізналася б. Він не повинен тобі розповідати. Зроби вигляд, що не було нічого, ти ж жінка, ти маєш сімейне вогнище зберегти.

– Які у вас слова гарні, а син вчинив погано. Вибачення йому не буде!

– У тебе три сини, ти потім все зрозумієш і підтримуватимеш своїх дітей. Вони в тебе чоловіки, а всім чоловікам це треба.

– І ви терпіли?

– Терпіла.

Свекруха терпіла, поки чоловік сам не втік, а втік він давно.

– Ти подумай, – продовжила свекруха. – Вам років уже не мало. Це ж смішно розлучатись у п’ятдесят чотири роки. Василь переживає, тобі треба про його здоров’я подумати.

– А про моє здоров’я хто думатиме?

– А ти й так здорова, молода. Я ще з твоїми синами поговорю, вони тебе не підтримають.

Тамара подала на розлучення. Старші сини її не підтримали, зайняли бік батька. Спілкувалися, приїжджали, але це вже не те.

***

Минуло п’ять років. Якось до Тамари приїхала старша невістка. Плакала. Чоловік загуляв і навіть не приховував цього. Вона зібралася розлучатися, але в це втручається бабуся, колишня свекруха Тамари.

– Не зважай. Я підтримаю тебе. Я була одна, мені було важче. Свекруха налаштувала проти мене дітей. Сама приходила щодня, плітки розпускала.

– Все позаду. А ти приїдь до мене з дітьми. Відпочинеш. Вчинок сина я не схвалюю, тобі поради не даватиму. Пробачиш – зрозумію, ні – ти завжди будеш матір’ю моїх онуків.

– Дякую. Ми приїдемо, але тільки я не хочу бачити вашу свекруху.

– Про це не турбуйся.

І вона приїхала. Син не міг зрозуміти, чому мати не підтримала його.

– За підтримкою та розумінням до бабусі та батька. Я пережила зраду і обман – знаю, що це таке.

Невістка розлучилася із сином Тамари. Вона завжди приїжджає з дітьми та й одна. Вони стали подругами, можливо по нещастю.

Син намагається відновити стосунки, у нього це не виходить. Може він і заслужить на прощення, але до цього ще далеко.

А ви що скажете з цього приводу? Залишайте свої думки в коментарях, ставте вподобайки!