– Що ж, вітаю – у вас гарний смак. Петро чоловік помітний. Мабуть, ви маєте рацію – мені доведеться вам поступитися. Але за однієї умови: з посагом!

Олександра Василівна зняла фартух, вийшла до коридору і почала поправляти перед дзеркалом зачіску. П’ятдесят п’ять – солідний вік. Але це не означає, що у свій день народження можна виглядати абияк.

Вона виглядала не абияк. Так, зморшок на обличчі було чимало, і постать втратила колишню невагому легкість. Але вогник з очей не зник, спину вона тримала рівно, каблучки носила без проблем і талія на потрібному місці була помітна.

А на честь дня народження і сукня нова була залучена, і макіяж, і фарба для посивілого волосся.

З великої кімнати долинав шум – сини Максим та Гена розсовували та встановлювали великий стіл. Місця треба було багато, бо й Максим, і Наталя приїхали з “половинками” та дітьми.

Так, вона могла на повній підставі сказати, що її життя вдалося. З Петею вони жили не безхмарно, але все ж таки вже майже тридцять п’ять років були разом, і змінювати щось на зразок розлучення причин не було.

Максим та Наташа вивчилися, завели свої сім’ї та жили вже окремо. Он, п’ятеро онуків бігають, чекають, чи буде у бабусі торт із безліччю свічок! І молодший, Гена, тішить – до університету на бюджет вступив, і вчиться чудово.

Так, вона сама кар’єри не зробила. Та не дуже й хотілося. Робота в школі – але натомість дала можливість раніше за багатьох на пенсію вийти, онуків поняньчити. А з грошима проблем великих у них ніколи не було, Петя завжди пристойно заробляв.

Незабаром він має з роботи повернутись, і можна за стіл сідати. Треба сказати Наталці та Любі, невістці, щоб накривали потихеньку.

І тут у двері подзвонили. З кімнати визирнув зять, Паша, з двома стільцями в одній руці, але побачив, що вона готова відкрити сама, і повернувся назад. Олександра Василівна повернула замок.

На порозі стояла жінка з тих, кого називають “доглянутими” та “ефектними”. Вже не юна, років 35-40. Модне пальто на зразок банного халата, штани, кросівки білі здорові – все як на фотографіях у жіночих журналах.

Стрижка… хитромудра, маленькі золоті сережки у вигляді чогось на кшталт стрічки. Відмінний колір обличчя, вмілий макіяж, росла, статна. Справді, ефектна і доглянута.

– Доброго дня, вам кого? – люб’язно поцікавилась Олександра Василівна.
Несподівана гостя зняла з неї мірки поглядом, ніби повний гардероб їй шити збиралася:

– Ви, мабуть, дружина Петра Михайловича?

– Так! Але його ще немає. У вас до нього справа якась?

– Загалом так. І до вас також. Я приїхала, щоби забрати Петра Михайловича. Ми з ним кохаємо одне одного. Я живу в Одесі, працюю в санаторії, ми познайомилися, коли він приїжджав у відрядження три місяці тому.

У Олександри Василівни в животі немов клубок почав намотуватися. Ну, Петро, дострибався! Зганьбив її. Та ще в день народження!

Вона точно знала, що по-справжньому чоловік їй не зраджує. Але був у Петра з юності такий пунктик – не міг він пройти повз хоч трохи привабливої ​​жінки, не розпустивши хвіст!

Потрібно було постійно підтверджувати свою цікавість в очах прекрасних дам! Далі натяків і двозначних компліментів справа не заходила, але Олександра Василівна цілком припускала, що цій модній особі Петька цілком міг і про неземне кохання щось наплести. Сивина в бороду, щоб йому гикалося!

У принципі, все в оповіданні несподіваної візитерки сходилося. Петра контора займалася виробництвом та ремонтом медтехніки, і він постійно по різних курортах їздив – адже санаторіям та всяким лікарням всі ці чудеса техніки якраз і призначалися! І в Одесу три місяці тому теж їздив. Треба ж, і адресу залишив тамтешній особі, чи що?

Всі роки спільного життя Олександра Василівна намагалася боротися з цією особливістю свого чоловіка. Періодично наступали періоди ремісії, і Петро Михайлович поводився тихо. Але потім усе поверталося.

Чоловік запевняв, що ці пригоди потрібні йому як громовідвід спокуси реального “загулу”. Мовляв, пофліртував небагато, а далі нічого й не треба, годі, можна до законної дружини під бочок.

У молодості Олександра Василівна йому й розлученням погрожувала, було діло. Але потім упокорилася, тим більше, що до справжнього діла його флірт таки не доходив.

І тим більше не доходило до появи на порозі якихось південних красунь!Це вже взагалі ні в які ворота!

А модна пані часу даремно не втрачала:

– Я розумію, звичайно, що ця новина вам неприємна. Але, сподіваюся, ми обійдемося без скандалу? Житло ділити не доведеться, не турбуйтеся, я їм забезпечена. А ви ж не заважатимете нашому щастю? Зрозумійте, це буде просто нерозумно!

Олександрі Василівні подумалося, що в її становищі зараз найрозумніше буде обігріти приблуду сковорідкою по голові. Але тоді скандалу точно не уникнути, причому за участю компетентних органів. Онуки злякаються.

– Мені щиро шкода, що Петро Михайлович не пояснив вам ситуацію сам. Але тут нічого не виправити, ви повинні розуміти, що деякі недоліки у нього є. Але нашому коханню вони не заважають!

З великої кімнати долинув невиразний шум – очевидно, хтось із тих, хто намагався розвідати обстановку приклеївся вухом до дверей. І раптово Олександру Василівну осяяло!

– Що ж, вітаю – у вас гарний смак. Петро чоловік помітний. Мабуть, ви маєте рацію – мені доведеться вам поступитися. Але за однієї умови: з посагом!

На лобі модної пані виразно позначилося вікно лічильної машини, і в ньому замиготіли цифри та позначення різних світових валют. А Олександра Василівна штовхнула двері та пройшла до великої кімнати.
Її зустріла виставка очей по п’ять копійок.

– Мамо, що там відбувається? – конспіративним зловісним пошептом поцікавився Генка.

– Зараз побачиш, – таким же пошептом озвалася Олександра Василівна.

– Пішли всі за мною!

І вони всі вивалилися до коридору: Максим із Любою, Наталя з Пашею, Генка, а також Кирюша, Танюша, Антоша, Тимоша та Лізонька. І всі дивилися на приблуду. А вона на них.

– Ось! Петра Михайловича посаг! А це наче його нова дружина з Одеси. Кохання у них! – Оголосила Олександра Василівна.

У коридорі була майже ідеальна німа сцена. Олександра Василівна вже почала побоюватися, що її задум не спрацює. Але тут ожила Люба, людина жвава і на слово і справу швидка. На її рум’яному круглому обличчі відбилася щира радість і вона захоплено випалила:

– Ух ти, Одеса! Максе, нарешті ми дітей на море вивезти зможемо! А то я тобі своїми вимогами вже майже мозок проїла! Ех, як твій батько чудово влаштувався – молодець!

Приєднався і Генка – не дарма в нього одні “відмінно” в заліковій книжці, розуміє хлопець:

– Діло кажеш, Люба! В Одесі й зарплати, мабуть, не такі, як у нашій глушині! Тепер батько не відкрутиться – доведеться йому мені машину з нагоди отримання диплома купувати!

– І ти нас на ній на південь відвезеш! – Радо підтримала брата Наташа. Гена охоче закивав:

– Так немає питань, Наталко! Мабуть, у дві машини весь ваш циганський табір вміститься! Так, Максе?

Максим усе ще кліпав очима, але отримав від дружини відчутний тичок у коліно і прокинувся:

– Ну так, двома доїдемо… І якщо за житло не платити, то чому ні?

– Класно, мені тридцять буде, а на морі жодного разу не був! Ну тепер всі відірвемося! – зробив свій внесок і Павло.

Претендентка на руку і серце Петра Михайловича переводила погляд загнаної злісними гієнами трепетної лані з одного на іншого, а “посаг” обговорювали перспективи довгоочікуваної поїздки на південь, що дозволяє не платити мільйони грошей за готель.

Крім цієї, основної, теми в партитурі звучали також партії машини для Гени, необхідності санаторного лікування для тітки Павла, потреби слабкої Лізоньки у фруктах та навичок Максима щодо плавання. Гості дуже посміхалися і повідомляли їй, як вона до речі, але питати її думки про сімейні плани ніхто не поспішав.

Нарешті заворушились і діти, які до того надто злякалися від несподіванки і нічого не розуміли. П’ятирічний Антоша зробив пару кроків уперед і уважно оглянув незнайому тітку:

– А ти що, тепер також наша бабуся?

Незнайома тітка від нього шарахнулася, але хлопчик відповіді не надто й чекав:

– Ти тільки мені вівсянку не вари – я її не їм! Зовсім не їм. А Тимку помідори не можна. А в тебе є комп’ютер? А мультики?

Це виявилося останнім ударом. Жінка з Одеси стрімко розвернулася і кинулася геть по сходах. Забула навіть, що у них працює ліфт.

У коридорі повторилася німа сцена. І знову була перервана:

– Ну що, ворог розбитий і втік. Переслідування вважаю недоцільним. Чому стоїмо? Чоловіки могли б збагнути, що зараз саме час підняти перший келих за здоров’я іменинниці! Максе, подай приклад!

Усі різко заворушились. Олександра Василівна перевела подих і тільки тепер зрозуміла, що забувала дихати, мабуть, хвилини зо дві. Можна на змагання нирців вирушати.

Максим дисципліновано порався зі штопором; Павло з’явився з кімнати зі складною композицією з келихів у руках. Генка захоплено реготав і ляснув по плечу братову дружину:

– Любко, тобі у розвідці працювати чи в президенти обиратися з твоєю фантазією! Я побачивши цю лахудру трохи по стінці не стік! Якби не ти, не зрозумів би, як поводитися!

Люба гордо подбачінілася.

– Та ми всі трохи по стінках не скли, – погодився з братом Максим, роздаючи келихи і водночас акуратно проштовхуючи малечу до Павла, що розливав компот прямо з трилітрової банки.

– Мамо, ти геній! П’ю за твоє здоров’я та незмінну винахідливість! Але нам з тобою, Гена, схоже, доведеться таки поговорити з батьком по-чоловічому! Я багато що можу зрозуміти, але це вже перебір!

– Ти маєш рацію, брат. Загрався батько! Біс у ребрі у нього…! – Підтримав старшого брата Генка.

Олександра Василівна відпила з келиха та зрозуміла, що може нормально дихати. І навіть непогано почувається. Кажуть лікарі, що стрес іноді і користь приносить – струшує організм і змушує його функціонувати бадьоріше.

Вона подумала, що модна пані зараз точно телефонує Петру на мобільний. Уявивши, як може виглядати опис події і яке обличчя у Петра, що вислуховує все це, Олександра Василівна досить зловтішно посміялася.

– Напевно ви маєте рацію, хлопчики, і сеанс екзорцизму тут зайвим не буде. Але я прошу вас: давайте не сьогодні! У мене день народження, зрештою! Діти чекають не дочекаються, коли треба бабусі допомагати свічки задувати на торті. Ви меблі всі розставили? Наталко, Любо, треба вже накривати!

Ставте вподобайки та пишіть коментарі, що думаєте з цього приводу?