Щоб змусити чоловіка забрати у свекрухи ключі від нашої квартири, я пішла на хитрість

– Забери ключі від нашої квартири в Алли Максимівни! – Вибагливо промовила я.

– Не бачу нічого поганого в тому, що мама приходить, – ухильно відповів на мою пропозицію Микола.

– Я не хочу, щоб вона приходила і лазила по наших шафах! – підвищила я голос.

Чоловік у відповідь закотив очі, й здивовано зітхнув. Я зрозуміла, що він не бачить жодної проблеми у тому, що свекруха облаштовує нашу квартиру під свої стандарти краси.

– Ти побачила велику проблему у тому, що мама переставила твої книги на іншу полицю? Ну і нехай стоять там, – знизав плечима Микола.

Я прикусила нижню губу, щоб не накричати на чоловіка, який мене не розумів.

– Килим на підлозі у спальні тебе теж влаштовує? – єхидно поцікавилася я.

– Що в ньому поганого? – байдуже відповів чоловік, чим ще більше мене розлютив. – Дуже навіть милий, та м’який килимок.

– Тобто, тебе її візити влаштовують? Цікаво, до одруження зі мною вона теж постійно до тебе приходила?

– Частіше, ніж зараз. Віка, не накручуй себе, – усміхнувся Микола, та обійняв мене.

Чоловік справді не бачив нічого поганого в тому, що Алла Максимівна приходила до нас у квартиру, коли ми були відсутні.

– Раніше вона могла робити, що хотіла, а зараз ні! На кухні має бути одна господиня! – рикнула я на чоловіка. – Або я, або твоя мама! – Додала я, схрестивши руки на грудях.

Микола нічого не відповів на моє обурення, тож його мовчання довело мене до сліз.

– Ну, ти чого? Навіщо так засмучуватися? – Побачивши, що я витираю сльози, жалісно запитав чоловік.

– Ай, толку з тобою розмовляти! – Я відмахнулася від чоловіка, і пішла в кімнату.

Залишок вечора ми не розмовляли, точніше, я дула губи, й ніяк не реагувала на слова Миколи.

– Мама і раніше приходила до мене, коли я жив один, і теж господарювала, – сказав чоловік, бажаючи показати мені, що нічого поганого не сталося.

– Забери ключі! – ще раз вимогливо промовила я. – Колю, я не жартую з приводу того, що в будинку має бути одна господиня. Якщо твоя мати вирішила, що вона має право тут командувати, то нехай бере на себе всі зобов’язання!

– Як я їх заберу? – посміхнувся чоловік. – Вони в неї вже п’ять років.

– Тоді зробімо простіше: поміняй дверний замок! – Знайшла я інший вихід зі становища.

Я хотіла налякати чоловіка, але за його незворушним виразом обличчя зрозуміла, що він до моїх слів не поставився серйозно.

Втупившись в одну крапку над телевізором, я почала думати, як же мені провчити чоловіка, щоб він зрозумів, що його мати – зайва в нашій квартирі.

Рішення прийшло зовсім несподівано, і я, впевнена в тому, що все правильно роблю, розпочала його здійснення.

Увечері, коли ми повернулися додому з роботи, я знову помітила присутність свекрухи.

Алла Максимівна знову приходила, та переставляла квіти на підвіконні. Крім цього, я помітила, що свекруха переклала в холодильнику наші продукти.

Мало цього, вона до кожного з них на скотч приклеїла папірець з терміном придатності.

– Знову Алла Максимівна була, – пробурчала я обурено. – Ти так із нею і не поговорив?

Микола розвів руками, показуючи, що немає приводу для того, щоб вичитувати матір.

– Що сьогодні буде на вечерю? – Запитав чоловік. – Може, м’яса посмажимо?

– Смаж, – коротко відповіла я.

Микола з подивом подивився на мене, і дістав із морозильника заморожене м’ясо.

Я заварила собі локшину швидкого приготування, попила чаю, і завалилася на диван.

– А м’ясо? – Микола заглянув на кухню. – Ми його смажитимемо, чи ні? Я їсти хочу…

– Там є локшина, – байдуже відповіла я. – Хочеш м’яса, клич матір.

– До чого тут взагалі моя мама? – насупився чоловік, починаючи сердитися на мої слова.

– Я ж сказала, що господиня у квартирі має бути одна! Якщо ти дозволяєш своїй мамі ходити до нас, значить, ти хочеш, щоб господаркою була вона, – спокійним тоном пояснила я. – У такому разі, які до мене можуть бути запитання?

– Ти відмовляєшся готувати? – приголомшено уточнив Микола.

– Відмовляюся, і не лише готувати! – розсміялася я у відповідь. – Я і прибирати суботами квартиру не збираюся. Клич Аллу Максимівну!

– Віка, ти серйозно, чи знущаєшся з мене?! – розлючено пробасив чоловік.

– Колю, я вже тобі все сказала! Я не робитиму нічого, поки в нашу квартиру приходить твоя мама, та господарює тут, – байдуже заперечила я. – Я добре ставлюся до твоєї матері, але у квартирі має бути одна господиня!

– Сам тоді посмажу! – з досадою пробурчав Микола, і подався готувати м’ясо.

Історія з готуванням тривала протягом тижня. Я звикла приходити з роботи й нічого не робити, що категорично не подобалось моєму чоловікові.

Він намагався закликати мене до розсудливості, але я відповідала йому завчену фразу з приводу двох господарок.

– До речі, мені це вже починає подобатися. Скоро я й сама не захочу нічого міняти, – голосно зареготала я.

Микола після цих слів змінився в обличчі, моя поведінка йому зовсім не подобалося. Однак я здаватися не збиралася, бо вирішила йти до кінця, і дотиснути чоловіка.

Я була впевнена, що настане момент, коли Микола не витримає і здасться, оскільки він нізащо не проситиме матір готувати йому їжу. А сама свекруха чомусь зовсім не думала про це.

Насправді ж, Аллі Максимівні не хотілося псувати свій макіяж, тож за готування вона не бралася. Два тижні ми жили надголодь.

Повернувшись із роботи на початку нового тижня, я застала чоловіка на сходовому майданчику: він змінював личинку у замку!

Я насилу стримала своє тріумфування, пройшовши повз Миколу у квартиру. Через пару хвилин зайшов і він сам.

– Ну все, я поміняв! – заявив Микола.

– Добре! – Задоволено усміхнулася я.

Алла Максимівна про те, що ми поміняли замок, дізналася вже наступного дня.

– Від кого ви зачинилися?

– Ключі загубили, – збрехав чоловік. – Довелося змінити замок.

– Мені нові дай, – попросила Алла Максимівна, проте, син пообіцяв, але так нічого їй і не дав.

Коли вона знову про це нагадала, Коля відповів, що буде краще, якщо вона приходитиме лише у нашій присутності.

Звісно, це не сподобалося їй, але переривати з нами відносини вона не стала. Тепер свекруха нас відвідувала, тільки за домовленістю, і за нашої присутності.

А ще я тішуся, що, хоч і такими не стандартними методами, довела чоловіку, що у квартирі повинна бути одна господиня! А ви зі мною згодні? Не засуджуєте, що я свекруху з нашої квартири “вижила”?