Щось не пускало мене в кімнату, а потім шафа впала на ліжко

Я збиралася лягати спати, але в двері подзвонили, я відкрила. На порозі нікого не було. Дзвінок пролунав знову хвилин через п’ятнадцять – знову нікого.

Дзвінки тривали, але я вже не відкривала. Я була сама вдома і мені стало страшно. Заспокоївши себе, що балуються діти, вимкнула дзвінок.

Стоп. Які діти о дванадцятій годині ночі? Закривши двері на всі наявні замки, я стала дзвонити чоловікові. Він був на роботі в нічну зміну.

Його телефон, як на зло, виявився виключений. Через деякий час мені стало спокійніше, але тут задзвонив домашній телефон, я відповіла.

На іншому кінці дроту була глуха тиша. “Хто ви? Що вам потрібно? », – намагаючись не втрачати самовладання, запитала я. У відповідь почула лише короткі гудки. Я відключила телефон і набрала на стаціонарний подрузі. Але і вона виявилася поза зоною доступу.

Минуло дві години, більше нічого не відбувалося, і я вирішила спробувати заснути. Тільки підійшла до спальні, як почула стук.

Страх паралізував мене, коли я зрозуміла, що стукають у вікно. А ми живемо на шостому поверсі. Я побоялася підходити до вікна і заплакала від безвиході.

Так я просиділа ще якийсь час, поки не почула дивний звук в сусідній кімнаті. Зайшовши в спальню, я побачила, що навісну шафу, яка розташовувалася на стіні над ліжком, впала прямо туди, де повинна була спати я.

Якби я там лежала, шансів вижити у мене б не було. Я зрозуміла, що всі дивацтва цієї ночі були не випадкові. Хтось або щось не дозволяло мені піти в спальню, в результаті чого я залишилася жива і неушкоджена.