Шкода мені колишнього! Не пощастило йому з батьками! Мені здається, йому треба наполягти на їхньому розлученні, від гріха подалі

З колишнім чоловіком розлучилися ми мирно. Дітей у нас не було, житла не нажили. В одній школі з ним навчалися, а наші батьки живуть у сусідніх будинках.

Знайома я з Федором була з дитинства, а зустрічатися почали, коли нам було по шістнадцять.

Десять років разом, із них два роки у шлюбі. Не знаю, чи було між нами кохання, чи громадська думка свою роль відіграла — багато років чули, яка чудова пара з нас вийшла б.

Я Федю знаю, як облупленого, він мене вздовж і впоперек давно вивчив. З одного боку нормально жили, не сварилися, з іншого — нудно! До позіхання нудно!

На тлі нудьги й розлучились, вирішивши залишитися друзями.
Мої батьки на нас рукою махнули:

– Не діти вже, самі знаєте, як вам краще!

А от батьки Феді причаїли на мене образу. Як же: я посміла втекти від їхнього ідеального сина, який не має шкідливих звичок, все навколо лагодив, на руках мене носив.

Почула від свекрухи, що я вертихвістка, і що ніколи в житті мені так більше не пощастить! Сидітиму бита і без грошей і, ридаючи, згадуватиму Федю!

А він, на відміну від мене, буде щасливий: одружиться з красунею, діти у них з’являться, будуть вони всі дружно їздити повз мене на крутій тачці, та пальцем не втомляться тикати в таку невдаху, як я.

Хоч мої батьки та батьки Феді майже сусіди, вони ніколи між собою не дружили. Спілкувалися, оскільки поріднилися, але без фанатизму.

Мої батьки віддають перевагу активному відпочинку, ведуть здоровий спосіб життя, а батьки Феді живуть інакше. Батько Феді все життя попивав, спочатку небагато, зараз зовсім погано.

Мати Феді, можна сказати, родину сама тягла, та й тягне. Має магазин побутових товарів. Крутиться, як може, поки що її чоловіка, або ледве на місці роботи терплять, або звільняють.

Їздила якось взимку до мами та тата. Холодно було, мінус двадцять. Батьки захворіли. Я ввечері привезла ліки, кілька контейнерів із їжею, банку з бульйоном.

Прибралась у них на кухні, помила посуд, вирішила винести сміття. На смітник є дві дороги: за сусіднім будинком, та перед ним. Щоб пройти перед будинком, треба зробити гачок, щоб обійти огорожу.

Ззаду будинку паркану немає, там гаражі та стежка, якою можна вийти до сміттєвого майданчика, через хвіртку в паркані.

Пішла я короткою дорогою, повз гаражі. Вечір, темно, холодно. Побачила чоловіка, що лежить у кучугурі. Підійшла, а це батько Феді. Посіпала його, він невиразно муркнув. Подзвонила Феді.

– Зараз зателефоную комусь, його заберуть. Зачекаєш? Дякую!

За десять хвилин прийшов сусід Феді, ми знайомі, він теж із нами у школі вчився. Сміття поставила, щоб звільнити руки. Взяли батька Феді під руки, та відвели додому.

– У кучугурі знайшли. Вчасно. А якби замерз? — сказав помічник, коли мати Феді відчинила нам двері.

– Там не могли лишити? Набрид мені вже! Та хай уже замерзає! Назад несіть! Дякувати не буду. Наступного разу мимо проходьте!

Передали його, і я пішла. Підібрала своє сміття, викинула, та повернулася до батьків. Отримала повідомлення від колишньої свекрухи:

– Удай, що нічого не було, нема чого язиком тріпати!

І це написала людина, яка розповсюджує про мене різні нісенітниці: то я безплідна, раз дитину не маю; то я дурепа, яка Федю не оцінила; то коханець у мене був, тому ми з Федею розлучилися.

Сама, значить, язик за зубами тримати не вміє, домислами з усім світом ділиться, а я повинна мовчати? Ха-ха-ха!

Отримавши повідомлення, насамперед зателефонувала колишньому чоловікові. Розповіла, як його мати відреагувала: назад забрати, скоріше б замерз.

– Та розлучилися б, сам не розумію, чому живуть. І матір мені шкода, і батька шкода. Дякую тобі!

Хвилин десять поговорили, попрощалися.

Батькам теж розповіла, як Федіного батька знайшла і, як колишня свекруха відреагувала. Випливли найцікавіші подробиці.

– Вона сама його споювати почала. Гроші, на які магазин відкрила, його були!

Вирішила споїти, щоб швидше самій залишитися, а він міцним горішком виявився, за життя тримається. Вона сама йому наливає, сказала мама.

– Оп-па! Чому я про це раніше не знала?

– Навіщо? Чуже життя. Ви з Федьком не разом. Навіщо минуле ворушити, та лізти?

Про слова батьків Феді розповідати не стала. Не змогла.

І це я поганою дружиною Феді була? Я дбала про нього, як і він про мене. Зрозуміли ми, що нещасні у шлюбі, мирно розійшлися.

Ніхто нікого споювати не взявся! Колишня свекруха – змія, особливо отруйна змія! А мене як полощіть? У дзеркало подивилася б краще!

Шкода мені колишнього! Не пощастило йому з батьками! Мені здається, йому треба наполягти на їхньому розлученні, від гріха подалі! А ви як вважаєте?