– Шукала квартиру, а знайшла чоловіка…

– Що це ти сьогодні така серйозна? – Запитала у Даші її подруга. – Що трапилося?

– Життя трапилося! Банальне сьогодення. Вчора господиня зателефонувала, повідомила, що з наступного місяця підіймає плату за квартиру. Причому одразу на чотири тисячі. Уявляєш?

– А що так різко? Як вона це пояснила?

– Сказала, що за той час, поки я в неї винаймала, поряд збудували транспортну розв’язку і пустили два нові автобусні маршрути.

– А якщо з транспортом стало краще, то й квартири в районі подорожчали. І за тією смішною, як вона сказала, ціною вже ніхто не здає, – відповіла Дарина.

– І що робитимеш?

– Не знаю поки що. Є ще три тижні. Думатиму. Якщо платити більше, то відкладати на своє житло практично нічого. Якщо з’їжджати, то я за цінами вчора прикинула – є квартири, але від них до роботи майже дві години з пересадками добиратися через все місто.

– Послухай, ти ж не іногородня. У тебе у місті батьки живуть. Навіщо тобі орендувати? – поцікавилася Валерія.

– Так, батьки тут мешкають. Але я від них три роки тому з’їхала, й повертатися не хочу.

– А що так? Умов немає?

– Умови є – три кімнати, шістдесят вісім метрів. Батьки живуть удвох: батько отримує пенсію з інвалідності, мама працює. Я їх пару разів на місяць відвідую, але більше години-двох не витримую. Тікаю.

– Виховують?

– Ще і як! І головне – правильні слова кажуть, дбають про мене, а в мене від цього піклування зуби зводить. Особливо, коли мама починає сватати мене за маминих синків своїх подруг.

– Знайома картина, – поспівчувала Валерія. – Коли я додому приїжджаю, мої також намагаються мене влаштувати. Причому мама так і каже: «От прилаштуємо тебе, тоді й на той світ не страшно буде». Хоча їм із батьком лише по п’ятдесят сім.

– Ну, от і в мене те саме: люблять, дбають, переживають, дають поради, ображаються, якщо чогось не розповідаю, – додала Даша.

У вихідні Дарина приїхала до батьків вдень.

– Ось і чудово – саме на обід, – зраділа мама.

Коли дочка розповіла, що шукає нову квартиру, батько зауважив:

– Досить тобі вихитуватись – повертайся додому. Усі вже зрозуміли, що ти самостійна. Але витрачати такі гроші, щоб винаймати квартиру, коли у нас стільки вільного місця, – це просто безглуздо.

– Правда, подумай, дочко, – підтримала батька мама. – У твоїй кімнаті, так само як і раніше. Приїдь і живи.

За два тижні Даша повернулася у квартиру батьків. Не тому, що піддалася на вмовляння. Просто кілька квартир, які вона переглянула, були далеко від роботи, а витрачати майже чотири години на дорогу туди та назад їй не хотілося.

В перший же день Даша після роботи зайшла у крамницю і принесла додому два пакети продуктів – вона не хотіла бути нахлібницею.

Але у мами щодо цього була своя думка.

– Даша, давай домовимося, як ми житимемо. Ти тепер працюєш, так що вноситимеш свою частину в бюджет, – сказала вона.

– Добре, мамо. Ти скажи, скільки тобі треба віддавати.

– Порахуймо. Спочатку квартплата. Ти ж знаєш, що останнім часом вона росте, як на дріжджах. З тебе половина. І ось я порахувала, скільки ми з тобою будемо скидатися на продукти. Пенсію батька я не рахую – вона майже вся йде на ліки та всякі обстеження.

Даша сперечатися з мамою не стала, хоча сума, яку їй тепер доведеться викладати, мало чим відрізнялася від тієї, що вона платила за орендовану квартиру.

– Ну, гаразд, мама все-таки готуватиме, так що мені на продукти треба буде витрачати менше, – подумала вона.

Минуло два місяці, і Даша зауважила, що, живучи з батьками, вона так і не відклала жодної гривні на накопичувальний рахунок, призначений для покупки своєї квартири. Раніше в неї виходило нехай потроху, але збирати.

Вона проаналізувала свої витрати за останній час і зрозуміла, що частина грошей йде на дрібні покупки.

Наприклад, мама часто дзвонить їй наприкінці робочого дня і просить дорогою зайти в крамницю і купити молока та сметани, пляшку рослинної олії та хліба, що-небудь до чаю або повідомляє, що вдома закінчився шампунь та туалетний папір. Невеликі, здається, гроші, але за місяць складається пристойна сума.

– Не виходить у мене заощадити, – поскаржилася Даша подрузі. – Не буду ж я мамі пред’являти чеки з крамниць і вимагати повернути мені витрачене. Та й узагалі, я вже звикла жити сама.

– А тут після роботи пішла з дівчатами в кафе, так мама мені телефон обірвала – тричі за вечір зателефонувала. А коли я прийшла додому, влаштувала мені допит: де була, з ким?

– Вона чомусь вирішила, що я була в кафе з хлопцем, і намагалася з’ясувати, хто він такий, хто його батьки та скільки він заробляє. Ледве відбилася. Я так довго не витримаю! Шукатиму квартиру.

– Слухай, а я тобі, здається, можу допомогти. Справа така: якраз учора розмовляла зі своєю однокурсницею. Її чоловіка відправляють у відрядження в Германію – їхня фірма з німцями співпрацює.

– Поки що вони їдуть на пів року. Так от вона говорила, що здавати аби кому квартиру вони не хочуть. Сказала, що навіть пустили б порядну людину лише за оплату комуналки.

Квартира двокімнатна. Плюс у них ще проблема – кіт. З собою взяти не можна, а мати та сестра стежити за ним відмовляються.

– Давай я вас із Ритою зведу? Може, домовитеся. За пів року ти зможеш зібрати грошей, щоб потім винайняти таку квартиру, яку захочеш.

– А чому вона не попросить доглянути квартиру родичів? – поцікавилася Даша.

– Мати відмовилася, бо їй із передмістя їздити далеко, а сестрі вона сама залишати не хоче. Сестра живе з чоловіком і дитиною в однокімнатній квартирі, і погодилася лише за умови, що вони на цей час у їхню двокімнатну переїдуть.

– А Рита чомусь їх у свою квартиру не хоче пускати. Тим більше, що доглядати кота вони не згодні. Я у їхніх стосунках розбиратися не стала. Ну що – дзвонити?

– Звичайно, дзвони. Це для мене золотий варіант! – Зраділа Даша.

Рита та Даша домовилися. Барон, який під час їхньої розмови ліниво розтягнувся на дивані, прийняв Дашу прихильно. Домовилися, що Даша переїде у квартиру за два тижні.

Звісно, ​​батьки були незадоволені.

– Своя квартира є, а ти по чужих кутках тиняєшся! Що тобі вдома не живеться? – обурювалася мама.

– Мамо, ну, я звикла вже жити окремо від вас. А тут я ніби знову на нетямущу дитину перетворююся. Крім того, та квартира всього за дві зупинки від мого офісу. Я можу на цілу годину довше спати вранці. А до вас я приїжджатиму, як і раніше.

Даша прожила у квартирі Рити майже рік – відрядження їм продовжили.

На той час у Даші вже зібралася пристойна сума, щоб винайняти квартиру не десь на околиці, а ближче до роботи. Але ці гроші вона витратила зовсім на інше.

За час, поки Даша жила у квартирі Рити, вона познайомилася з сусідом – Єгором. Він купив однокімнатну квартиру у цьому ж під’їзді два роки тому.

Кілька разів вони зустрілися біля ліфта, стали вітатись. Одного разу, коли на вулиці був сильний дощ, Єгор запропонував підвезти Дашу на роботу. Потім вони почали зустрічатися дедалі частіше.

А на той час, коли Рита з чоловіком повернулися і треба було звільняти квартиру, Єгор зробив Даші пропозицію.

Весілля пройшло скромно, але сукня у нареченої була чудова – Даша вирішила на цьому не економити.

Отак вийшло, – шукала квартиру, а знайшла чоловіка.

Пишіть свої думки в коментарях, стосовно змісту твору. Мені дуже цікава ваша думка! Ставте вподобайки.