Слава змінився відразу, як ми одружилися. Не поступово, не згодом, а як по клацанню пальців

Слава змінився відразу, як ми одружилися. Не поступово, не згодом, а як по клацанню пальців: п’ятого серпня весілля, у мене був макіяж, все добре, шостого серпня я почула, що розмальована, як клоун, і прилетіла мені вимога негайно піти вмитися.

– Тепер ти моя дружина, тебе це зобов’язує виглядати нормально і слухати, що я тобі говорю, – аргументував Слава свою вимогу.

Я вмиватися не пішла. Макіяж був майже непомітний, дуже легкий. На весіллі на мені разів у п’ять більше косметики було.

Раз я відмовилася вмиватися, то Слава сам мене умив: схопив за руку, потяг у ванну кімнату, та ввімкнув душ з холодною водою.

Полив воду мені на голову, взяв брусок мила і почав ялозити ним по моєму обличчю, примовляючи, що не потерпить поряд розмальовану розпусницю.

Я була шокована! Мене жодного разу в житті ніхто й пальцем не чіпав. Батьки словами виховували. У дворі та школі я з усіма дружила, не конфліктувала.

Там, де можна було втрапити в халепу, не бувала. А тут таке! Мій чоловік! Людина, з якою ми були одружені лише добу!

Який до весілля сам особисто ходив зі мною по магазинах і оплачував косметику. Чоловік, який жодного разу не дав мені приводу, навіть, косо на нього подивитися.

Після такого вмивання я, взагалі, відмовилася йти з чоловіком у гості. У Слави бабуся старенька, погано бачила, на весілля не пішла. Нас чекала до себе, щоб привітати.

– Ти ж розумієш, що сама винна? – спитав у мене Слава, наказав сидіти вдома до його повернення і пішов.

Я хотіла піти від нього того ж дня. Не розуміла, що сталося, чому Слава так поводився. Вирішила, що поговорю з ним, коли повернеться.

Приїхав Слава години за три. З квітами, бабусиною прикрасою, яку вона мені подарувала, та обіцянками, що все у нас буде добре, якщо я буду дотримуватись правил.

Список правил був озвучений: завжди й відразу відповідати на дзвінки та повідомлення, носити спідниці нижче коліна, не залицятися до інших чоловіків, не користуватися косметикою, не робити яскравий манікюр.

– Ти, мабуть, жартуєш?
– Ні.

– Ти можеш пояснити, у чому річ?
– Можу. Ти свого домоглася, вийшла заміж, тобі більше не потрібно привертати чоловічу увагу.

– Як пов’язаний мій манікюр, та чоловіча увага? Я роблю нігті, користуюся косметикою й одягаюсь не заради чоловічої уваги, а для себе.

– Для себе? – засміявся Слава. – Для себе ти ходиш у піжамі з гулькою. Дам тобі час, щоб звикла.

Пішла я від Слави через півтора місяця після весілля. Розлучилися ми за рік, коли руки дійшли.

Мамі розповіла, чому вирішила піти від Слави. Вона мені не повірила. Сказала, що таких недолугих, яким я описала Славу, видно одразу й, задовго до укладання шлюбу.

Мама спершу сказала, що я щось наплутала, або не так його зрозуміла. Я просто очманіла, почала доводити, що все я зрозуміла так, це Слава з котушок з’їхав.

– Гаразд, вірю, – погодилася мама. – Добре, що кредит на весілля не брали, бо вийшло б, як у тому анекдоті.

До РАГСу, на розлучення, Слава прийшов не один, а з дівчиною. З гарною високою дівчиною, на її обличчі був вечірній макіяж, хоча до обіду було ще години зо дві, вона була в коротких шортах, на підборах.

Я здивувалася. У голові не вкладалася поведінка Слави після весілля, його вимоги, та зовнішній вигляд його нової дівчини.

Вона дивилася на мене згори, притискалася до Слави, всім своїм виглядом демонструючи, наскільки вони близькі. Я зловтішно подумала, що на неї чекають великі «сюрпризи».

Слава насправді опудало! Якщо хоче, щоб поряд була дівчина, яка не «привертає чоловічу увагу», то таку і треба шукати!

Щоб вона з самого початку була за натуральність, не визнавала косметику та міні. Знаходити повну протилежність і, так незграбно, намагатися перекроїти – це якась маячня!

Тільки мені здається, що у мого колишнього з головою щось не гаразд? Чи ви теж так вважаєте?