Спілкуюся з чоловіком на 8 років старшим за мене. Вже дуже тривалий час дарує квіти й подарунки, але ми з ним жодного разу не були близькі. Він навіть не натякає

Я дівчина, мені 20 років. Нещодавно познайомилася з хлопцем, йому 28. Ось начебто я і повнолітня, і начебто він не старий, але мене напружує ця різниця.

Він симпатичний, начитаний, вихований. А я сиджу і думаю: на якого дідька я йому здалася 20-річна? Якщо для “тих самих” справ, то начебто не схоже, він за весь цей час не натякав жодного разу.

Так проявляє симпатію, але тільки на словах, на милих романтичних хитрощах – квіти подарує, запросить на концерт, а там мені зі сцени передадуть привіт і т.п. А може просто вичікує момент.

Я просто не можу зрозуміти. У мене немає певного досвіду розуміти чоловіків, та до того ж дорослих. Навколо нього багато дівчат його віку, або трохи молодші року на 3-4, і постійно питаюся чому саме я?

Я все таки вважаю себе ще дитиною (ну не прям 5 річною дівчинкою звичайно. Але я вчуся, студентка, а він уже сформувався, дядько такий. От не зрозумію себе.

Начебто різниця не така страшна, він себе позиціонує як молодий хлопець (в принципі так і є), в батьки він мені не годиться, а я все одно мучуся.

Бачу що ситуація підходить до того моменту, коли він запропонує мені бути з ним разом, він вже і так і сяк натякає, щоб ми офіційно зустрічалися, а я вдаю із себе дурну і не знаю що робити, щоб потім дров не наламати. Ось порадьте як ви з боку бачите цю ситуацію? Навіщо йому я?