Спокусив чужу дружину – мою секретарку на корпоративі

Я прийшов працювати в офіс відразу після армії. Молодий, гарячий, весь вільний від роботи час проводив у спортзалі і нічних тусовках. Гормони вирували і я, як березневий кіт, знаходився в активному пошуку любові.

Періодично були зустрічі з різними особами та після бурхливих ночей не мали продовження. За посадою мені було виділено секретаря. Спочатку це була мила помпушка, що не викликає у мене ніяких почуттів. Потім вона відправилася в декрет і на її місце прийшла дівчина на ім’я Ірина.

Хоча з дівчиною я, мабуть, погарячкував. Це була доросла жінка близько 30, заміжня, з двома дітьми. Вона була приваблива, навіть дуже, а чоловік, мабуть. цього не цінував. Не потрібно було мати особливу кмітливість, щоб вловлювати її нехитрий флірт, що межує з домаганням. Але я був не проти.

Вона в якому то роді піднімала мою самооцінку. Я відчував себе самцем, якого хочуть всі і всюди. Згодом я став підігравати їй і відповідав на флірт фліртом.

Для мене це була просто гра, розбавляти нудні офісні будні. Але на одному з корпоротивів ми, споживши неабияку кількість алкоголю, зайшли за межу і, усамітнившись в одному з кабінетів, зробили «ЦЕ».

Після Корпоротивів наші відносини перейшли на інший рівень. Зустрічі повторювалися, в основному вони проходили у неї вдома, коли чоловік їхав на вахту, а діти були в дитячому саду або у її сестри.

Відразу скажу, що почуттів у мене до неї ніяких не було, навіщо тоді я це робив? – запитаєте ви. Відповідь проста: Вона красива, вона хотіла, а я чоловік.

Через деякий час я зустрів Ганну (разведена з дитиною – як зараз кажуть, насправді, красива жінка з розумним сином), закохався і припинив зустрічі з Іриною.

Працювати продовжували разом, як ні в чому не бувало. Як то раз, Ганна запросила мене на шкільне свято до свого сина. І яким було моє здивування, коли в залі я побачив Іру з її чоловіком. Виявилося, що її син ходить в одну групу з сином Ганни.

Ми сиділи поруч, весело коментували дитячий виступ, жартували. В кінці ранку її чоловік, досить приємний, простий чоловік, потиснув мені руку і сказав, що сподівається зустрітися зі мною знову на наступному святі.

Почуття сорому переповнювало мене! Це люблячий батько, доброзичливий хлопчина, а я міг зруйнувати його сім’ю, позбавити сина батька. Чи варто було воно того? – Звичайно, ні. Пізніше ми з моєю дівчиною одружилися, я їй все розповів і ми прийняли рішення перевести сина в інший дитячий сад, оскільки я більше не міг дивитися в очі її чоловікові.