Сумно усвідомлювати, що рідна мати поводиться, як недолуга

Своїми руками зробили! – сказала сестра, вручаючи подарунок для моєї доньки. Там виходить багато коробок! Один шар відкриєш – шоколадки, другий – цукерки…

Я одразу змінила ставлення до яскравої коробки з великим бантом. Мільйон раз просила не дарувати солодощі! Бережемо доччині зуби!

Проблеми почалися ще з молочних зубів. Чистила одразу, з першого зубика, спеціальною щіточкою. Стала старша дочка, почали купувати спеціальні суміші, що фарбують наліт. Зуби сріблили, але мало допомагало. Карієс на карієсі!

З корінними теж якась дупа. На нижніх різцях карієс білою плямою. Стоматолог сказала, поки так залишити. Три пломби вже у постійних зубах!

Раз на пів року вожу дочку на професійну гігієну. Наліт у неї чомусь утворюється у дикому темпі. Я їй навіть іригатор купила, але він не зайшов – дочка боїться, давиться.

Жодного солодкого! Максимум, шматочок торта у день народження. Ні чупа-чупсів, ні газованих напоїв, ні солодких соків. Після їди рот полощіть.

Трясемося над зубами, як можемо! Мільйон разів усіх просила: будь ласка, не приносьте, не даруйте солодощі!

– Ой! Забула! Вибач! Замоталася! — повинилася сестра, побачивши звірячий вираз мого обличчя. Сама з’їж тоді. А племінниці зараз сходимо, купимо подарунок.

Коробку не взяла. До солодкого байдужа, як і чоловік.

Сходили із сестрою до магазину, купила вона набір повітряного пластиліну. Він і став подарунком!

Сестра просто забула. А наша мати професійна шкідниця! Потай тягала моїй доньці цукерки, жувальний мармелад, шоколад.

Я її швидко спіймала, так мати мене звинуватила в тому, що це з моєї вини вона змушена так вивертатися, щоб дати онуці цукерку.

Сина сестри обсипає на цитрусові. Ароматизований чай із лимоном нормально п’є, любить. Якщо лимон додати в чай, відразу висип.

Апельсини, мандарини, помело — на все така реакція. А наша мама, яка все найкраще знає, вважає, що апельсини життєво необхідні дитячому організму.

Тому в неї вдома для онуки завжди лежали цукерки, а для онука — апельсини.

Чи допомогли розмови та прохання? Ні! Ми з сестрою посварилися з мамою. Навіть не спілкуємося.

Винні, зрозуміло, ми, а не мама, адже нічого не буде від однієї цукерки, чи однієї мандаринки, а ми із сестрою психуємо на рівному місці.

Я пам’ятаю про племінника та цитрусові. Коли він їде до нас у гості, то апельсини прибираю, про всяк випадок. Я люблю апельсини. Дочка та чоловік люблять апельсини.

Ми також вважаємо їх смачними, та корисними. Але годувати апельсинами дитину, чия мати попросила цього не робити, ми не станемо!

Це ж недолугість! Сумно усвідомлювати, що рідна мати поводиться, як недолуга! У випадку з апельсинами, може навіть бути життєво небезпечно!

З алергенами не можна шуткувати! Ніколи не знаєш, куди воно вилізе! Як матір в цьому переконати? Підкажіть!