Свати раділи, що донька виходить заміж та скоро стане мамою. Але за цією радістю ховався підступний план

Сучасна молодь звикла, що їм багато дається задарма. До цього я, наприклад, якось вже звикла.

І добре, що діти такими виросли – ми самі намагалися, щоби все в них було. Але те, що люди нашого покоління намагаються прикріпитися паразитами до успішніших ровесників, було дізнатися прикро і неприємно.

Річ у тім, що наш син зустрічався з дівчиною, і вона незаплановано залетіла. Діти молоді ще на житло не заробили. Але з іншого боку, вже по двадцять п’ять років обом, освіта є, наче час для створення сім’ї настав.

Тому ми з чоловіком подумали та дали згоду на шлюб. Батьки дівчини взагалі дуже зраділи, дізнавшись, що дочка в положені. Дуже хотіли, за їхніми словами, щоб у доньки нарешті з’явилася родина, а в них – онуки.

Незадовго до весілля сіли з майбутніми сватами думати, як допомогти молодим спочатку з житлом і дитиною.

У нас із чоловіком є ​​друга квартира. Ми її здавали, а гроші відкладали на рахунок. Подумали ми з ним і вирішили, що таки варто молодих пустити жити в цю квартиру. Все одно їм житло винаймати доведеться.

До нас молодих забрати не виходило. Ми втрьох у двокімнатній квартирі жили. Одна кімната наша із чоловіком, а інша – сина. Привести до нашого будинку ще й невістку з дитиною було неможливо.

Що там у сім’ї нареченої ми навіть з’ясовувати не стали. А вони самі не розповіли.

Загалом, ми з чоловіком подумали, що пустимо дітей жити у квартиру, а свати допоможуть їм із розписом та грошима на немовля. Все одно молоді самі напевно не впораються.

Озвучили батькам нареченої наш план. Вони нічого до ладу не відповіли. Поміркували лише про те, що допомагати, звісно, ​​треба. Але жодних конкретних обіцянок так і не пролунало.

За підсумками дітей ми у квартиру заселили. Але син та невістка через якийсь час почали періодично просити у нас гроші. То ремонт на кухні треба трохи освіжити, то на обстеження сходити, то візочок купити.

Ні я, ні чоловік до цих додаткових витрат були не готові, тому вирішили серйозно поговорити з сином. Сказала йому, що ми з батьком не можемо нести таких витрат на його молоду сім’ю. І так квартиру віддали, яка служила джерелом додаткового доходу.

На що син поскаржився, що батьки невістки зовсім не беруть участі у підготовці до появи немовляти. На всі прохання відповідають, що в них грошей немає.

Зрозуміло, що син та невістка працюють. Але їх зарплат вистачає лише на найголовніше, вони ж лише розпочинають кар’єру. І ми ніби зі сватами це розуміли, коли давали згоду на цей шлюб та дитину. Тоді чому допомога має йти лише з нашого боку?

Я зателефонувала свасі та сказала, що було б непогано дітям і від них якісь фінанси отримувати. Одні ми з такими витратами не впораємося. На що сваха мені спокійно відповіла:

– У нас можливості допомагати нема. Ви з чоловіком працюєте. Ти перукар, чоловік твій ремонти робить. У вас заробітки добрі. Ось ви й допомагайте по можливості. А в нас є ще одна дочка, їй теж допомагати треба.

– Ваша друга дочка до нас не має жодного стосунку. Мене цікавить лише сім’я мого сина. Ми молодим із чоловіком допомогли, допоможіть і ви хоч чимось! Ми начебто це обговорювали, – заперечила я.

– Ваш син одружився, отже, був готовий до того, що треба буде сім’ю забезпечувати, – різко відповіла сваха. – Якщо він не справляється, значить, тягніть усі його витрати на собі.

Мене така позиція обурила. Коли ми розмовляли про те, чи варто дати їм можливість бути разом і залишати дитину, та сім’я дуже підтримувала цей план. А тепер з’ясовується, що вони просто скинули цю доньку як баласт, щоб допомагати другій.

Думаю, я повинна прямо сину розповісти, як взагалі тепер все обертається. І те, що ми з чоловіком перестанемо його сім’ю на собі тягнути, якщо батьки невістки їх взагалі підтримувати не збираються.

Нам із чоловіком важко без тих грошей, які ми раніше від здачі житла отримували. А тут ще й окрім цього потрібно постійно підкидати якусь копійку.

Думаю, треба запропонувати сину повернутися додому, а його дружині – до мами. У нашій квартирі всім разом жити не вийде, вона надто маленька. А цю свою ми знову здаватимемо.

Подивимося, як їм такий варіант сподобається. Може з таким розкладом свати переглянуть своє ставлення до сім’ї старшої дочки?