Свекруха дарує подарунки тільки нашій спільній з чоловіком дитині, а моїй донці від першого шлюбу – нічого

Моя свекруха мене завжди недолюблювала: я старша за її сина на 10 років, та ще й “з причепом” – донькою. Я ніколи серйозно не розглядала стосунки з чоловіками, молодшими за мене, але з Сашком вийшло по-іншому.

У свої 25 він чітко знав чого хоче, добивався мене пів року, за цей час зблизився з моєю  донькою Дашею, і вона навіть стала сумувати за ним. Весь час питала, коли прийде дядько Сашко в гості. Я й розтанула. Сашко зробив мені пропозицію, і я, звичайно, погодилася.

Але після весілля почалися суцільні нервування. І вони зовсім не були пов’язані зі стосунками моєї дочки та Сашка. Навпаки, вони одне в одному душі не чули. “Біда” прийшла з появою нашого спільного з Сашком сина, і переїзду свекрухи до нашого міста.

Свекруха часто стала заходити до нас у гості без потреби та запрошень. При цьому, вона завжди щось приносила своєму онуку, а Даші для неї, як онуки, не існувало. Я терпіла, натякала, що можна було б не тільки Кірюшці солодощі носити, а й Даші, але свекруха наче не чула.

Апогей стався на день народження Даші. Дуже не охоче, але я вирішила запросити свекруху на свято, й вона погодилася прийти. Прийшла вона, з кислою міною, сіла за стіл, і почала зітхати, що не хотіла Кірюшенькі такого щастя.

На моє німе питання “якого ще щастя, і до чого тут взагалі Кирюшенька, якщо день народження у Дашки”, вона відповіла, що Кирилові тепер все життя жити з підкидьком-сестрою, але вона, бабуся, його не забуде і тому принесла йому, дорогому онуку, подарунки.

А Дашка, бастард мій, обійдеться. Донька від слів бабусі, яку вона чомусь називала саме так, хоч ця жінка заслуговує на інше найменування, заплакала. “Бабулю” я виставила з її подарунками Кирилу, чоловікові сказала, що знати її більше не хочу.

Її право мене не любити, але моя дочка чим винна? Сашко тепер ображається на мене, що вигнала його матір. А я вважаю, що все правильно зробила.

Не розумію, невже мені треба було стерпіти слова його матері? Коли мій біль угамувався, я замислилася, можливо я погарячкувала, й не потрібні були такі крайні міри? Допоможіть порадою!..