Свекруха хоче себе заморити – нехай! Я рада, що чоловік розуміє одну річ: він не несе відповідальності за рішення дорослої дієздатної людини

У свекрухи проблеми зі здоров’ям, шлунково-кишковий тракт барахлить за повною програмою. Мій чоловік їй допомагав грошима: повністю сплатив додаткові обстеження та аналізи.

Можна було безплатно, але треба було чекати. Чекати ніхто не хотів. Після встановлення діагнозу, та призначення лікування, чоловік взяв на себе витрати й на купівлю препаратів.

Він у порядності матері сумнівався, тож гроші в руки не давав, купував ліки самостійно. Коли час був, купував, та завозив. Якщо часу не було, то оформляв замовлення через інтернет, свекруха сама забирала ліки з аптеки.

Однією з умов лікування була ще й дієта. Свекруха любить смачно та “шкідливо” пожерти, любить келих потягнути. Тому чоловік поставив їй умову: хоч раз вип’є – жодної оплати ліків більше не буде.

Чоловік, не єдина дитина в сім’ї, він має ще сестру. У його сестри недолугий чоловік, троє дітей та дивом куплена, за допомогою невідомо як взятої іпотеки, квартира.

Сестра вічно вдає з себе жебрачку, хоча на роли, пінне, та тютюн, у неї гроші є, це на ліки для хворих дітей, на ремонт, на достатню кількість свіжих фруктів – грошей немає. Вся у матір!

Кілька місяців свекруха дотримувалась умов договору. Був вечір, свекруха нам зателефонувала, щоб повідомити, що таблетки забрала.

– З’їжджу до мами, – сказав чоловік, – голос у неї дивний. Схоже, що випила.
– Запитав би.

– Навіщо? Десять хвилин, я в неї.
– Разом поїдемо. Закинеш мене до гіпермаркету, у мами побуваєш, під’їжджай.

Виїхали. Чоловік висадив мене біля магазину, а сам подався до мами. За двадцять хвилин він знайшов мене у магазині. Злий як вовк! Він мав рацію – мати п’є! У неї вдома гості, сестра, та її сімейство, і море випивки.

– Я її попереджав! Більше нічого сплачувати не буду. Нехай сама викручується, – сказав мені чоловік.

Ліки, які замовляв чоловік, мають багато дешевих аналогів. Робота у свекрухи є. Вона була в курсі, за якої умови припиниться наша допомога.

Якщо їй самій начхати на власне здоров’я, то що чоловік мав робити? Їздити, контролювати матір? Пляшку віднімати?

За місяць почалися дзвінки. Ліки закінчилися, грошей нема. Сестра теж дзвонила, питала, чому вона свою допомогу, що на дітей, повинна витрачати на ліки для матері?

– Разом п’єте, сама її й лікуй! Мені дайте спокій, – сказав чоловік сестрі й перестав відповідати на її спроби вийти на зв’язок.

Ще кілька місяців минуло. Свекруха потрапила до лікарні із черговим загостренням. Винен хто? Мій чоловік! Через його жадібність свекруха перейшла на дешеві аналоги, а вони не впоралися!

– Мамо, ти випиваєш! Тобі, якщо всі внутрішні органи замінити, ти через час, все одно, той самий набір болячок зловиш! Тобі лікарі сказали, що ти можеш богу душу віддати? Ти нічого не боїшся?

– Не візьмешся за розум, готуй білі капці! Я, замість купівлі ліків, краще гроші тобі на поховання відкладатиму, з твоїм способом життя – це більш реальний розклад!

Свекруху виписали. Знову ліки, дієта. Дзвонила, клялася всім на світі, що цього разу все буде нормально, буде дієта, не буде напоїв, пельменів та чебуреків.

Чоловік не повірив! Свекруха його зреклася! У його сестри, сто відсотків є що сказати, але зробити це вона не може, бо рильце в пушку!

Свекруха хоче себе заморити – нехай! Я рада, що чоловік розуміє одну річ: він не несе відповідальності за рішення дорослої дієздатної людини!

Доведе свекруха себе – відслужимо панахиду. Якщо вона сама собі допомогти не хоче, то чоловік, силоміць, цю допомогу надавати не зможе, та і не стане!

Не маленька ж дитина, повинна сама розуміти всі наслідки! Їй байдуже, а як ми її можемо напоумити? Можливо є який спосіб, підкажіть, будь ласка!