Свекруха нещодавно нам повідомила, що цього року на дачу вона забере онуків від дочки, яких та вирішила привезти їй на літо, а на наше обурення відповідає, що все чесно

Свекруха нещодавно нам повідомила, що цього року на дачу вона забере онуків від дочки, яких та вирішила привезти їй на літо, а на наше обурення відповідає, що все чесно.

– Торік ваші діти тут гостювали, цього – доньки, все чесно, – кліпає очима свекруха.

Але є один маленький нюанс, який змінює все і про який свекруха чомусь забула згадати. Ми торік ввалили в цю дачу купу грошей саме для того, щоби в цьому нашим дітям там було комфортніше відпочивати.

Її донька живе в іншому місті та жодного разу ще не було, щоб вона на літо привозила дітей до бабусі. Завжди були якісь вагомі причини, а тут вирішила, та ще й на три місяці відразу.

Торік свекруха сама запропонувала, щоб ми привезли дітей до неї на дачу, а то чого їм у місті робити, там же будуть цілими днями на природі, відпочиватимуть від садка, хворіти будуть менше.

Раніше ми б їх не відпустили, бо діти були надто маленькі, свекруха з двома одразу не впоралася б, а торік їм вже було по п’ять років, цілком можна й відпустити.

У свекрухи дача непогана, але там багато потрібно було доробляти чи переробляти. Раніше цим займався свекор, але його не стало два роки тому і там ніхто нічого не робив.

– Оце б доробити дачу, так добре буде! Нехай цього року буде не дуже зручно, зате наступного діти тут будуть як у санаторії! – вмовляла нас свекруха.

Ми з чоловіком подумали та вирішили, що так, треба робити, для своїх дітей. З сімейного бюджету гроші почали витікати на дачу свекрухи.

І воду підвели, і вікна поміняли, зробили прибудову під теплий санвузол, простенький, зате в будинку можна було і в туалет сходити, і помитися.

На ділянці поставили подобу до дитячого майданчика, гойдалки, пісочниця, гірка. Купили каркасний басейн та пляжну парасольку, щоб дітям було не так жарко грати та плескатися.

Свекруха тільки руками змахувала, ах, які ми молодці, ах, як чудово все зроблено. Ми й самі були задоволені результатом, щоправда, грошей на все це пішло, страшно згадувати.

– Ну, нічого, один раз вклалися, зате на довгі роки тепер це все. Наступного року онуки приїдуть, будуть задоволені, – усміхалася вона.

Зараз вже встановилася погода, ми вирішили дізнатися у свекрухи, коли їй онуків привозити, саму її чоловік вже тижнів зо три тому на дачу відвіз, підлагодив там, що треба було після зими.

Свекруха пом’ялася, потім сказала, що хоч завтра можемо привезти, та тільки на тиждень. Ми здивувалися, чого це на тиждень?

Подумали, що вона, може, в лікарню лягає, чи їде кудись, просто ми не в курсі, але причина виявилася зовсім іншою.

За тиждень сестра чоловіка мала привезти своїх дітей, які й гостюватимуть у бабусі все літо. Ось несподіванка? Вісім років не возила їх, а тут спромоглася. Цікаво чому? Можливо тому, що бабуся розхвалила дачу, і сестра зрозуміла, що вкладатись ні в що не доведеться?

Ми нагадали свекрусі, що вона взагалі кликала наших дітей на літо, але свекруха заявила, що вони були торік, а в цьому інші онуки будуть, це чесно.

Нам так не здалося, тож чоловік психанув, з’їздив на дачу, забрав звідти басейн, розібрав дитячий майданчик і все вивіз поки що до гаража.

Свекруха так обурювалася, але нам було все одно. Ми це для своїх дітей робили, а не для дітей її дочки, яка кинулась на все готове.

– Ось ні собі, ні людям! Вам же це все одно не стане в нагоді, а діти були б задоволені! – обурювалася свекруха.

А ми вирішили зняти на літо дачу, там і житимемо. Чоловік на машині, я працюю на віддаленні, от і стане в нагоді й басейн, і майданчик. А своїм дітям сестра чоловіка нехай сама все купує.