Свекруха пообіцяла нам гроші на квартиру, але потім заявила, що дасть їх тільки у тому випадку, якщо я відмовлюся від своєї частки та вся квартира дістанеться чоловікові

Нам із моїм чоловіком у певному сенсі пощастило. Нам не довелося на початку сімейного життя думати про придбання житлоплощі, накопичувати гроші, залазити у борги. Я не можу сказати, що ми обидва з багатих сімей, але брак коштів ні я, ні він ніколи у своєму житті не відчували. За це, звичайно, треба подякувати нашим батькам.

Після весілля ми стали жити в однокімнатній квартирі, яка мені дісталася у спадок. Тоді я ще була студенткою, мені залишався ще рік навчання в університеті, а ця квартира була поряд з моїм університетом.

У моєму розпорядженні була ще одна двокімнатна квартира. Її я здавала квартирантам. Після закінчення університету ми переїхали до трикімнатної квартири, яка належала батькам мого чоловіка.

Вони переїхали у будинок, тож квартира була пустою. Ми якраз очікували на поповнення, тому постало питання про розширення житлоплощі. Спочатку ми планували переїхати в мою двокімнатну, але свекри запропонували нам жити у їхній квартирі.

Спершу мене це втішило. Мені подобалася квартира свекрів, вона була світла і простора, але район, в якому вона була розташована, важко було назвати хорошим. Ми з чоловіком вирішили не зациклюватися на поганому і все одно переїхали жити в цю квартиру. Зробили ремонт, оформили для дитини дитячу.

Згодом я зрозуміла, що, мабуть, ми погарячкували. Район справді був небезпечний. Свекруха та свекор звикли, а мені було страшно навіть вийти одній із дитиною на прогулянку. У нашому дворі постійно сиділи якісь особи в незрозумілому стані, вечорами було чути матюки, часто були бійки.

Мені, звичайно, хотілося перебратися в спокійніший і тихіший район, щоб можна було без занепокоєння відпустити дитину погуляти у двір, але наших накопичень поки не вистачало, а влазити в борги ми не хотіли категорично.

Ми почали розглядати варіант переїхати в мою двокімнатну, де ми хотіли жити спочатку, але потім дізналися, що я знову чекаю дитину. Нам, із двома дітьми та собакою, було б там просто тісно, ​​тому ми вирішили залишити все як і раніше.

Один випадок, який стався нещодавно, повністю змінив все, і я твердо вирішила, що більше в цьому будинку не залишуся.

Чоловік поїхав у відрядження на тиждень, а я залишилася сама на господарстві. Йому і раніше доводилося їхати від нас на кілька днів, але до нас на допомогу приходила моя мама або свекруха, а цього разу мені належало на тиждень залишитися самій.

Мене це анітрохи не турбувало, поки один із наших сусідів не напився і не почав стукати до нас у двері. Я страшенно перелякалася, викликала поліцію. Його втихомирили, але цей випадок повторився знову.

Як я вже сказала, чоловік був у від’їзді, я була одна з дітьми та боялася вкотре вийти з квартири, щоб раптом не перетнутися з цим неадекватним.

Тоді я твердо вирішила, що ми тут більше не залишимося. Чоловік не став відмовляти мене, підтримав моє рішення.

– Якщо тобі так буде спокійніше, давай міняти житло, – сказав він.

Батьки чоловіка також нас підтримали, коли ми повідомили їм цю новину. Свекруха дала добро на продаж їхньої квартири, дві мої квартири ми теж вирішили продати.

Здавалося, що все складалося ідеально.
Мої квартири ми продали швидко. Вони обидві розташовані у хорошому районі, обидві з гарним ремонтом, тому на них покупці знайшлися швидше. Трикімнатна квартира батьків чоловіка продавалася трохи довше, але все ж таки теж знайшовся покупець.

Ми збиралися купити трикімнатну квартиру в більш гарному районі міста та одну в новобудові. За нашими розрахунками, у нас мала ще залишитися хороша сума на ремонт. Тут свекруха почала вносити у наш план свої корективи.

– Якщо ви хочете, щоб гроші з продажу нашої квартири ми віддали вам, Марійка повинна відмовитися від своєї частки в новій квартирі. Нова трикімнатна має належати лише нашому сину – заявила вона.

Свекруха додала, що її син привів мене після весілля до трикімнатної квартири, тому в нього й має залишитися трикімнатна квартира в тому випадку, якщо раптом ми вирішимо розлучитися.

Я здивувалася від такої заяви. Я нагадала свекрусі, що в мене теж були квартири й гроші з їхнього продажу я вкладаю в спільне житло, а вкладати свої гроші в нерухомість, до якої потім не матиму жодного відношення, я не збираюся.

Чоловік метався між мною та своєю матір’ю. Тим більше, що свекруха почала каламутити воду дуже не вчасно, ми вже уклали попередню угоду з господарями нової квартири та у разі відмови довелося б сплатити заставу у подвійному розмірі.

Здавалося, що ідеальним виходом було просто не брати гроші свекрухи, а просто купити трикімнатну з продажу моїх квартир, але тоді виходило, що я купую житло тільки за свої гроші, а чоловік не вклав би жодної копійки.

Знову виходить, що я опиняюся у невигідній ситуації. Виходить, що батьки чоловіка спочатку пообіцяли нам гроші з продажу квартири й ми розраховували на цю суму, а тепер починаються якісь нові та не зовсім зрозумілі вимоги, про які раніше не йшлося.

Вже кілька днів розмірковую, але виходу так і не бачу. Іноді думаю, що краще б у старій квартирі жили. Хай там поганий район та неадекватні сусіди, але тоді хоч би в родині все добре було. А зараз таке відчуття, що всі готові один одному горлянки перегризти через нерухомість, слово честі.