Свекруха з ранку до ночі сидить у нас вдома і все натякає, що з нами їй би жилося краще, ніж з нахабним зятем

Ніна Валеріївна вважає, що ми поспішили розписатися. Вона все ще думає, що я не гідна бути дружиною її хлопчика. Справа в тому, що я із села. А з Андрієм познайомилася, коли переїхала до міста вчитися.

Я не знаю, що таке розкіш, але й ніколи не претендувала на житло Андрія. Він має квартиру, яку свекруха переписала на сина кілька років тому. Чоловік вирішив, що впорається сам: поки поживе зі мною на орендованій квартирі, а мамину нерухомість запропонував здавати в оренду. Так і вчинили.

Тільки Ніна Валеріївна все одно підозрює мене у якихось махінаціях. Мовляв, сина її я не люблю і лише через житло прив’язалася.

Андрій — хороша і терпляча людина, але навіть він не згоден зі своєю мамою. І коли Ніна Валеріївна приходить нас життю повчити і торкається теми квартири, вона щиро вірить, що мені від чоловіка тільки міська прописка потрібна.

Одружилися ми всупереч волі Ніни Валеріївни. А коли в нас народилася дочка і постало питання прописки, свекруха тільки примовляла, що онучка у неї все забере.

Звичайно, Ніна Валеріївна Мілу не прописала ні в себе в квартирі, ні в квартирі чоловіка. Я особливо не засмутилася, це було очевидно.

Мій чоловік їй нічого не міг відповісти, не хотів псувати стосунки з мамою і зі мною не хотів лаятись. А я, виходить, була без підтримки. Коли настав час приватизації, Ніна Валеріївна переписала квартиру на свою молодшу дочку, а Андрію нічого не дісталося. Добре, що він виріс якимось чином самостійним чоловіком і може зараз подбати про себе та нас.

Ми ось-ось купимо власну квартиру, бо довго збирали на неї спільними зусиллями. А зараз молодша сестра Андрія зустріла своє кохання. Виявилося, що її хлопець теж із села, і вони нещодавно побралися.

На відміну від Андрія, Віка не стала слухати свекруху. І оскільки квартира була оформлена на Віку, то вона прописала там свого чоловіка. На той час Ніна Валеріївна жила з Вікою та здавала квартиру Андрія.

Так як свекруха не хоче втрачати пасивний дохід, то тулиться у двокімнатній квартирі з дочкою та зятем.

А сама дедалі частіше приходить до нас. Наче за останній рік Ніна Валеріївна мене полюбила. Приходить, отже, щосуботи і розповідає, як її зять господарює у її ж квартирі. А ми допомогти нічим не можемо. Почасти Ніна Валеріївна сама винна у тому, як нині живе. Їй залишається лише скаржитися і періодично нас повчати.