Сиджу та плачу. Так прикро, що діти влаштували на Новий рік. Син ще з кінця грудня був не тверезий. Пропив усю зарплату, приходив просити грошей у мене. Але ж лише 2 січня. Як можна було пропити місячну зарплату лише за кілька днів? Як він житиме далі? Як я житиму далі? Він у мене витягне всю пенсію.
А добила мене донька, яка прийшла “вітати” першого числа. Принесла лампу та пляшку ігристого. А потім увесь вечір мені висловлювала, що я її не забезпечила, що ми з батьком не були з багатих сімей, що не дала їй збудувати своє майбутнє.
Я допомогла їй здобути освіту, віддала квартиру бабусі. Що я ще могла зробити? Я дала їй усе, що могла.
Все життя працювала на двох роботах, щоб одягати та годувати дітей. Навіть у дев’яності ми жили непогано. Так, ми не були багатими, але у холодильнику завжди була ковбаса, щороку їздили на море.
Дітям вже самим незабаром під сорок, а вони все продовжують докоряти мені, звинувачувати, що я їм чогось недодала. Я віддала їм все… Що мала, те й дала. Я жила заради них. А зараз…
Щовечора, коли я лягаю спати, сподіваюся, що наступного дня просто не прокинуся.
Антоніна, жінка спокійна, розважлива, і вислухати може й поговорити - гарна жінка. Любить на «майданчику»…
-Мамо, він за тебе на 15 років молодший, ну про що ти думаєш? Це зараз…
- Усе, мамуль, поїхали ми, – Ольга обійняла матір на прощання і пошепки додала. –…
- Мамо, ну ми ж просили! Будь ласка, не треба так робити! По-людськи ж просили!…
Віка стояла біля молочного відділу, вибираючи молоко подешевше. З минулої роботи вона звільнилася, а на…
- Чудово! Тобто місяць тому ти мені кивав із важливим виглядом просто так, для галочки,…