Сиджу та плачу. Так прикро, що діти влаштували на Новий рік. Син ще з кінця грудня був не тверезий. Пропив усю зарплату, приходив просити грошей у мене. Але ж лише 2 січня. Як можна було пропити місячну зарплату лише за кілька днів? Як він житиме далі? Як я житиму далі? Він у мене витягне всю пенсію.
А добила мене донька, яка прийшла “вітати” першого числа. Принесла лампу та пляшку ігристого. А потім увесь вечір мені висловлювала, що я її не забезпечила, що ми з батьком не були з багатих сімей, що не дала їй збудувати своє майбутнє.
Я допомогла їй здобути освіту, віддала квартиру бабусі. Що я ще могла зробити? Я дала їй усе, що могла.
Все життя працювала на двох роботах, щоб одягати та годувати дітей. Навіть у дев’яності ми жили непогано. Так, ми не були багатими, але у холодильнику завжди була ковбаса, щороку їздили на море.
Дітям вже самим незабаром під сорок, а вони все продовжують докоряти мені, звинувачувати, що я їм чогось недодала. Я віддала їм все… Що мала, те й дала. Я жила заради них. А зараз…
Щовечора, коли я лягаю спати, сподіваюся, що наступного дня просто не прокинуся.
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…