Сиджу та плачу. Так прикро, що діти влаштували на Новий рік. Син ще з кінця грудня був не тверезий. Пропив усю зарплату, приходив просити грошей у мене. Але ж лише 2 січня. Як можна було пропити місячну зарплату лише за кілька днів? Як він житиме далі? Як я житиму далі? Він у мене витягне всю пенсію.
А добила мене донька, яка прийшла “вітати” першого числа. Принесла лампу та пляшку ігристого. А потім увесь вечір мені висловлювала, що я її не забезпечила, що ми з батьком не були з багатих сімей, що не дала їй збудувати своє майбутнє.
Я допомогла їй здобути освіту, віддала квартиру бабусі. Що я ще могла зробити? Я дала їй усе, що могла.
Все життя працювала на двох роботах, щоб одягати та годувати дітей. Навіть у дев’яності ми жили непогано. Так, ми не були багатими, але у холодильнику завжди була ковбаса, щороку їздили на море.
Дітям вже самим незабаром під сорок, а вони все продовжують докоряти мені, звинувачувати, що я їм чогось недодала. Я віддала їм все… Що мала, те й дала. Я жила заради них. А зараз…
Щовечора, коли я лягаю спати, сподіваюся, що наступного дня просто не прокинуся.
Після обіду Віра збиралася вийти із сином на прогулянку, але побачила, що телефон майже розрядився.…
- А бабуся точно не знає, що ми їдемо? - уже втретє спитала Соня. -…
Аліна стояла біля вікна і дивилася на осінній двір. Жовте листя кружляло в повітрі, вкриваючи…
Таїсія Іванівна вискочила на ґанок в одних домашніх капцях і ледь не випустила пластмасовий тазик.…
— Ну, Янусь, ну послухай. Голос Стаса був вкрадливим, обволікаючим, як теплий сироп. Він підійшов…
Ганна приїхала у п'ятницю ввечері – не одна. Батько побачив їх із вікна. Вона виходила…