Син із невісткою загрузли в боргах і продовжують жити не по коштах. Чекають, що завжди хтось допомагатиме їм вирішувати їхні фінансові проблеми

Раніше ми жили не так, як сучасна молодь. Я зовсім не до того, що вони якось не так виховані чи в них інші інтереси. Часи змінюються, і це абсолютно нормально. Єдине, що я ніколи не зрозумію, це життя не по своїй кишені.

Наразі скрізь нав’язують кредити, розстрочки та всі навколо них беруть. Так, з одного боку, це можливість, але багато хто так заганяє себе в боргову яму і не може вибратися з неї роками. На жаль, мою сім’ю це не оминуло.

У мене двоє дітей, син та дочка. Обидва вже дорослі, є сім’ї. Сину 30, дочці 27. Мої діти росли у любові, ласці, виховувалися у суворості.

У нас із чоловіком по грошах завжди було все розраховано. Зайвого не витрачали, забезпечували себе та дітей усім необхідним.

Діти завжди були ситі, одягнені, якихось надмірностей не було, кожну зайву копійку намагалися відкладати.

Діти виросли. Дочка першою знайшла свою другу половинку. Вона вдало вийшла заміж за хлопця із забезпеченої родини. Нині в них уже двоє діток.

Мій син одружився два роки тому. Його обраниця з такої самої родини, як і наша. Батьки – представники звичайних робітничих професій, мати – вчителька, батько працює на заводі.

У дитинстві невістку теж не балували, свати теж жили по коштах і намагалися відкладати кожну копійчину.

Спершу постало питання про весілля. Молоді хотіли пишну урочистість, але грошей в обох не було. Син хотів брати кредит, але й ми з батьком і батьки нареченої були категорично проти.

Вмовили дітей трохи почекати, а самі назбирали грошей, додали свої деякі заощадження, скинулися і додали дітям суму, що бракувала, на урочистість їх мрії. То був наш їм подарунок.

Після весілля питання про житло не вставало, невістка успадкувала від своєї бабусі однокімнатну квартиру, і вони стали там жити.

Трохи пізніше син повідомив, що вони із дружиною мають намір зробити у квартирі ремонт. Звичайно, він знову збирався брати кредит. Я відмовляла.

Адже можна робити все поступово, а не все одразу, почекати, назбирати, але ніхто мене слухати не став.

– Ми хочемо жити сьогоднішнім днем. З грошима самі розберемося. – сказав син.

Я більше нічого говорити не стала, зрештою, вони вже дорослі люди. Хоча я вважаю, що жити треба по грошах, не розраховувати на кредити та борги.

Син зі своєю дружиною зробили дорогий євроремонт, набрали по кілька кредитів кожен на якусь круту сучасну кухонну техніку та модні меблі. Звичайно, все вийшло шикарно, але загальна сума їхніх кредитів була просто космічною!

– Займіть грошей до зарплати, бо нам на платіж по кредиту не вистачає, – цю фразу ми з батьком чули майже кожен місяць.

Невже не можна було послухати старших та не набирати стільки боргів? Переплата величезна, можна було багато чого на ці гроші накупити.

Та й навіщо, постає питання, купувати речі, які тобі не по кишені? Адже є бюджетніша техніка та меблі, які нічим не гірші, але їм же треба всіх вразити та перед друзями повипендрюватися!

Син постійно позичав гроші у нас, у сестри, у друзів, його дружина позичала у своїх батьків. Вони просто загнали себе в боргову яму, їхнього доходу ледве вистачало на щомісячні платежі, а жити на щось треба. Син постійно скаржився на брак грошей.

З горем навпіл вони виплатили більшу частину боргів, не без нашої допомоги та допомоги сватів, звичайно. Я думала, що вони нарешті схаменуться, але рано зраділа.

– Ми з Мариною хочемо у відпустку поїхати, – порадував нас синок.

Я поцікавилася, куди вони хочуть з’їздити. Як виявилося, син вирішив дружину до Туреччини звозити. І знову взяв на це кредит.

– Про що ти тільки думаєш? – обурювалася я.

Син мені відповів, щоб я не переживала, і в нього все під контролем. Запевнив мене, що йому залишилося за старим кредитом лише кілька платежів.

З’їздили вони у відпустку. Син до нас приходить і знову просить у борг. Каже, що витратили у відпустці більше, ніж розраховували та ще деякі покупки зробили після приїзду.

Дивлюсь, а він сидить з новим телефоном, на руці годинник, якого раніше не було в нього, дружина теж з новеньким гаджетом. Я рознервувалась. Невже нічому їх життя не вчить?

Знову взяли кредити на нісенітницю, а тепер чекають, що батьки знову будуть їх рятувати. Батько дав грошей у борг, але сказав, що це востаннє.

Син образився, сказав, що ми їх не розуміємо і нічим допомогти не хочемо, звинуватив у тому, що в дитинстві йому нічого не купували, тримали в їжакових рукавицях, а тепер виріс і хоче пожити на втіху.

Та живи на здоров’я, ми з батьком будемо тільки раді! Тільки живи за коштами, навіщо стільки грошей витрачати на те, без чого можна обійтись?

Раніше жили якось без кредитів обходилися. Може, я чогось не розумію? Може, вся молодь тепер так живе?

Але ж у мене з дочкою ніколи таких проблем не виникало, вони з чоловіком кредитів не беруть, у борг не просять, самі іноді допомогу пропонують, а в них ще й діти є.

Не уявляю, як син зі своєю дружиною жили, якби їм ще й дітей треба було забезпечувати. Самі себе ніяк забезпечити не можуть, постійно в боргах живуть.

Можливо, є якісь способи достукатися до таких людей? Ми поки що тільки сваримося через їхнє ставлення до грошей. Свати теж не в захваті від цього.