– Син мені не пробачить! Адже я його зрадила і зруйнувала йому життя! – Сказала мати в сльозах

– Мамо, що відбувається? І що цей… тут робить, га?! – Олексій, який щойно повернувся з нічної зміни, з ненавистю дивився на батька, що сидів за столом.

– Ой, Олексію, а ми тут… Ми саме хотіли тобі сказати… – почала говорити мати, але не встигла закінчити думку, бо син різко розвернувся і вибіг назад у передпокій.

Наталя кинула розпачливий погляд на чоловіка, а потім побігла за сином. Через кілька секунд вона була в передпокої, де квапливо взувався Олексій.

– Синку, ну що ти так гостро реагуєш? Посиділи б, попили чаю. Я приготувала сніданок. Синку, одна ж сім’я! Ну, поговорімо якось… Посидимо… – плакала Наталя.

– Поговоримо? Про що тут можна говорити, якщо мені й так усе зрозуміло! Ти сама така ж зрадниця, як і він! Навіщо ти його пустила?

– Забула все, га? Побачила його і все забула! – крикнув Олексій і вийшов із квартири, голосно грюкнувши дверима.

Від стуку Наталя машинально заплющила очі. Наступної секунди жінка схопила з вішалки пальто, і хотіла було кинутися за сином.

– Наташо, куди ти? – Чоловік підійшов ззаду і взяв у жінки пальто.

– Славко, я наздожену його! – У сльозах сказала Наталя.

– Не треба. Він уже дорослий хлопець, а не маленький хлопчик, щоб за ним мама бігала. Залиш його. Погуляє та прийде. А може, він до Марії своєї пішов… – припустив чоловік.

– Та розлучилися вони! – трохи голосніше сказала Наталя, не припиняючи при цьому плакати.

– Як розлучилися? – здивовано спитав чоловік.

– А так! – відповіла Наталя чоловікові й затулила обличчя руками.

…В’ячеслав та Наталя, як це часто буває, познайомилися ще у студентські роки. Спочатку просто товаришували, потім Славік запропонував одружитися. Дівчина щиро любила парубка, тому на пропозицію відповіла згодою без довгих вагань.

На початку свого сімейного життя молода сім’я мешкала в гуртожитку. За кілька років, не без допомоги батьків, купили невелику однокімнатну квартиру. Наталя чекала на малюка. А за дев’ять місяців з’явився Олексій.

Коли хлопчик пішов у перший клас, вони вже переїхали у двокімнатну «хрущовку». Славік та Наталя працювали, Олексій навчався у школі. Потім вступив до університету. Словом – все, як у людей.

Син отримав диплом, влаштувався працювати інженером на заводі. Познайомив батьків із коханою Марією. Дівчина мала свою квартиру, і через деякий час Олексій переїхав до неї.

Наталя за сина раділа, бо склалося все вдало – і робота хороша, і дівчина на радість. Жінка вже подумки готувалася до весілля сина.

Вона вже подумувала про те, як щасливо вони заживуть великою та дружною родиною, коли з’являться онуки. Про те, що біда вже трапилася, Наталя навіть не здогадувалася.

Якось Славко повернувся додому раніше, ніж зазвичай.

– Слава, ти чого так рано? У мене ще вечеря не готова, – зустріла чоловіка Наталя.

– Не треба вечерю, Наталко, – якось хрипко промовив Славко, і опустив очі.

– Як це не треба? Ти знову за хот-догом заходив? Славко, ну скільки разів я тобі казала! Ну, у тебе ж шлунок! Потім сам скаржитися будеш! – голосила вона.

– Я не купував хот-дог, Наталко. Я йду від тебе! – Заявив В’ячеслав.

– У якому сенсі? Ти навіщо шафу відчинив, га?! – Наталя навіть не вдалася у зміст слів, сказаних чоловіком.

– Я йду від тебе. У мене інша жінка, і я її дуже люблю! Я втомився так жити! Син уже виріс, а між нами немає нічого спільного.

– А з нею я по-справжньому щасливий! – кричав Славка. – По-справжньому!

Наталя його крик уже не сприймала. Жінка пішла на кухню, сіла на стілець, але не плакала. Сльози покотилися з очей тільки в той момент, коли чоловік грюкнув дверима.

Наталя плакала і не могла повірити в те, що це відбувається саме з нею в реальному житті. Їй здавалося, що вона просто дивиться якийсь серіал.

Проте, все, що відбувалося, було не фільмом з поганим сюжетом, а справжнім життям. І Наталі дісталася роль жертви.

Жінка плакала і не могла заспокоїтись. Нарешті вона витерла сльози з обличчя, подивилася на рибу, що самотньо лежала на обробній дошці.

– Вечеря справді не потрібна… – тихо пробурмотіла Наталя чи то собі, чи рибі.

Жінка вийшла з кухні й попрямувала до спальні. Вона зібрала ще кілька речей чоловіка, які він, мабуть, забув. Наталя склала речі в пакет і навіщось поставила його до вхідних дверей…

Це була перша ніч, яку Наталя провела у порожній квартирі одна. Раніше, навіть якщо чоловік виїжджав у відрядження, вони залишалися вдвох із сином. А тепер…

Вночі жінка не могла заплющити очей. Вона лежала одна на ліжку в їхній подружній спальні й вдивлялася в непроглядну темряву.

Жінка чула якісь звуки – чи то сусіди, чи то вітер за вікном. На Наталю накотила така туга… Жінка так і пролежала всю ніч, не стуливши очей.

Як тільки розвиднилося, Наталя встала з ліжка і пішла на кухню. Риба, як і раніше, лежала на обробній дошці.

Жінка поклала її у смітник. Туди ж вирушила терта морква та ще якісь продукти, які мали стати вчорашньою вечерею. Але вечері не сталося.

– А що тепер взагалі є у моєму житті? Я ж більше нікому не потрібна! Цей зрадник пішов до молодої, Альоша зі своєю дівчиною… Точно! Адже про все це доведеться сказати Олексію! – ці думки Наталя прокручувала в голові.

Справді, треба було сказати щось синові. Хоч він уже й не маленький хлопчик, але сказати треба. Все одно рано чи пізно все розкриється.

Жінка раптом подумала про те, що батько сам може зателефонувати до сина і розповісти про те, що сталося. Вона вирішила, що Олексій має дізнатися про все з її вуст.

– Сьогодні субота. Значить, Олексій не працює. Сама подзвоню йому і про все розповім, – подумала жінка.

Спочатку вона налаштовувала себе на те, що про все, що сталося, розповість без особливих подробиць.

І дала собі настанову – ні в якому разі не плакати. Проте, всі настанови звалилися, немов легкий картковий будиночок, коли вона почула голос Олексія.

– Мамо, що трапилося?! Чому ти плачеш? – у слухавці почувся стурбований голос сина.

– Альоша… Батько… Він пішов. Він мене покинув… – у сльозах казала Наталя.

– Мамо, сиди вдома. Я зараз приїду!

За пів години Олексій уже сидів у батьківській квартирі.

– Ніколи йому цього не пробачу! Як він узагалі міг! Я думав, що в мене найкращий батько, а він виявився просто зрадником! І боягузом – навіть не вистачило совісті зустрітися зі мною і про все розповісти! – сердито казав Олексій.

– Ой, синку! Як же я тепер тут одна… – плакала Наталя.

– Мамо, не хвилюйся. Я Марії зараз зателефоную, і до завтра в тебе залишусь.

Олексій залишився ночувати з матір’ю. Хлопець не поїхав додому й в неділю. Вранці з батьківського будинку він збирався на роботу.

– А що це таке? – Олексій помітив якийсь пакет, що стояв у передпокої.

– Це частина батькових речей. Може, прийде…

– Ноги його тут більше не буде! А цей мотлох я зараз у сміттєвий контейнер викину! – Злісно сказав Олексій.

Ближче до вечора Наталя знову зателефонувала до сина.

– Олексію, ти до Маші, чи додому?

– Мамо, взагалі до Марії хотів. А що? – спитав юнак.

– Ні, нічого… Просто в мене, видно, тиск. Гаразд, якщо що, сама собі швидку викличу.

– Мамо, ніяких сама! Чекай на мене, я зараз приїду. І не здумай готувати жодну вечерю. Лягай і відпочивай.

Жодного тиску у Наталії не було. Жінка просто катастрофічно злякалася самотності, що звалилася на неї, немов снігова куля.

Потім Наталя знайшла ще сто один привід для того, щоб залишити сина вдома. І Олексій, як люблячий син, залишався з матір’ю.

– Льошо, ти три тижні там живеш, ну скільки можна? Давай ми будемо ходити до твоєї матері в гості у вихідні, і вона нехай до нас приходить! Але ж не жити там… – обурювалася Марія.

– Машо, та як ти не розумієш?! Я єдина для неї близька людина зараз! Цей зрадник пішов, і ти хочеш, щоб я її залишив на самоті?

За місяць Марія не витримала. Дівчина поставила коханому ультиматум:

– Або повертаєшся, або між нами все скінчено!

Олексій залишився з матір’ю, хоч і відчував у глибині душі, що чинить зі своїм власним життям не зовсім правильно.

Мати та син почали жити удвох. Наталі було не так самотньо. Вона готувала йому сніданки та вечері, як раніше батькові. Якось уранці у двері подзвонили.

– Альоша? Забув що?

Наталя відчинила двері та побачила на порозі квартири Славка з букетом квітів. Виявилося, що його справжнє щастя закінчилося так само швидко, як і почалося. Молода “дружина” швидко проміняла Славика на якогось бізнесмена, з яким познайомилась у кафе.

Славко перепросив у дружини, і Наталя здалася. Синові поки що ні про що не розповідали. Зустрічалися таємно, коли Олексія не було вдома.

Якось Олексія викликали на роботу в нічну зміну через аварію на заводі. Славік залишився ночувати у Наталі, а зранку вони планували розповісти синові про возз’єднання сім’ї. Тільки розмова не вийшла…

…Минуло кілька днів. Олексій не відповідав на дзвінки. Наталя вирішила з’їздити у квартиру, де жили Олексій та Марія, сподіваючись, що вони помирилися.

– Марійко, привіт. Олексій вдома? – спитала вона невістку, коли та відчинила двері.

– Ні. Він же поїхав, – незворушно відповіла дівчина.

– Куди поїхав? А робота? – здивованим голосом промовила Наталя.

– Звільнився. Куди поїхав, не знаю. Він нікому не говорив. Я від спільних знайомих знаю, що кудись далеко.

Наталя, повернувшись додому, розплакалася.

– Наташо, ну що ти сльози ллєш?! Він дорослий чоловік. Чекай, з’явиться ще! Ходімо, приготуй щось, їсти хочеться! – Заявив Славко.

– Він мені не пробачить! Адже я його зрадила і зруйнувала йому життя! – Сказала Наталя в сльозах.

– Та дурниці все це… – кинув батько.

Наталя подивилася на чоловіка і в ту ж хвилину подумки пошкодувала, що вибачила його. Жінка щовечора лаяла себе через те, що переклала весь свій біль на сина, а потім обійшлася з ним подібним чином. Прийшло до неї прозріння, але запізно…

…Олексій справді поїхав на інший кінець країни. Він вирішив поки що не спілкуватися з батьками. Не завжди виходить швидко пробачити близьким людям, навіть, якщо дуже цього хочеться. Кажуть, що час лікує. Можливо… Але не зараз…

Що ви скажете про вчинок матері? Пишіть свої думки в коментарях. Ставте вподобайки.