Син зневажливо ставиться до дівчат. Чи варто втрутитись у це?

Синові 14 років, навчається у школі, відмінник. З дитинства займається спортом, у школі староста класу, активний на всіх шкільних заходах, учасник олімпіад. Але у підлітковому віці став досить важким у спілкуванні з однолітками, зокрема з дівчатками. Начитавшись в інтернеті всіляких нині популярних серед молоді рухів, у нього досить, я б сказала, зневажливе ставлення до дівчаток.

Нічого особливо критичного я в цьому не бачу, він цілеспрямований і начебто успішний хлопець і нехай краще так, ніж потім шоу «вагітна в 16» у мене на кухні! Хоча розмови з ним проводжу регулярно та у максимально м’якій формі. Думаю, це підліткове, і він переросте.

Днями мені у вайбер приходить повідомлення від мами його однокласниці – «поговоріть із сином, він ображає мою дочку, довів її до істерики». Плюс прикріпила скрін їхнього листування. У листуванні брали участь 4 особи (однокласники всі) — син з його найкращим другом та 2 дівчинки-подружки. На скрині був шматочок листування, де мій син справді ображав (нецензурно висловлювався) на адресу цієї дівчинки. Вона у відповідь йому прислала смайл, що плаче.

Дочекавшись сина вдома, я вирішила прояснити ситуацію. Син пояснив, що дівчата обидві сміялися з його друга, він став на його захист, визнав, що дівчинку дійсно образив, вибачатися відмовився навідріз і показати мені листування теж. Я наполягати не стала, вважаю, що він має право на особистий простір і вимагати читати чуже листування щонайменше образливо. Я провела розмову, що не варто так поводитися, на вибаченнях теж не наполягала.

З усім тим, мама дівчинки наполягає, що мій син повинен вибачитися і розповідає мені, що я недостатньо добре його виховала. Ні, я згодна, що я не ідеальна як мати, але я не вважаю за необхідне втручатися в цю ситуацію. Як на мене, підлітки самі повинні вчитися вирішувати конфлікти, а батьки до 14-річних людей уже не повинні пхати носа в листування.

З одного боку, мій син був не правий, з іншого він начебто захищав друга. З іншого — дівчинка ця теж його обзивала, хоч мій і гірше вирази знайшов, відверто кажучи, і мені справді за це соромно. І, я вважаю, цю ситуацію незначною, і не хотіла б до неї втручатися. А мати однокласниці заявила, що винесе питання на зборах на розгляд класного керівника.

І як мені поводитися? Захищати сина, хоч він теж не правий? Йти на поводу у цієї мами, тиснути на сина, щоб вибачався, і зіпсувати з ним стосунки? Або взагалі залишатися стороннім спостерігачем і слухати цю історію на батьківських зборах при класному керівнику і всіх батьках і червоніти?

Ситуація начебто і нісенітниця і водночас дійсно поставила мене в глухий кут. Порадьте, будь ласка, як бути.