Синочок коханий вимагає від мене продати квартиру, тому що ми з його дружиною не вживаємось на одній житлоплощі. І це замість того, щоб йти та заробляти на свою квартиру.
Його не бентежить, що якщо продати квартиру і поділити гроші, то у мене не буде можливості купити собі щось більш-менш пристойне. Якщо тільки брати іпотеку.
Відповідь у синочка вже є. Говорить, що йому теж іпотеку брати доведеться, але він на це не скаржиться, на відміну від мене. А що мені п’ятдесят два роки, він не бере до уваги.
Половина квартири була оформлена на сина відразу після покупки. Чоловік відмовився оформляти житло на себе, щось там його мати з зайвими квадратними метрами крутила.
Коли купували свою квартиру, вирішили, що половину оформимо на мене, а половину на сина. Тоді цей варіант здавався мені добрим.
Я ж не очікувала, що син одружиться і вирішить себе так повести. Він після весілля привів свою дружину до мене в будинок зі словами, що вони будуть накопичувати на іпотеку.
Цілих чотири місяці накопичували, а потім невістка, опустивши погляд, заявила, що вона чекає дитину. Тут вже ні про які накопичення й не йшлося.
Мені здається, що вона одразу це все саме так і планувала. Не вірю, що все випадково само собою вийшло. Навіщо збирати гроші, надриватися, якщо можна сісти в декрет, а потім капати чоловіку на мозок.
З невісткою у нас спочатку були рівні стосунки, ті чотири місяці. А як стало відомо про дитину, дівчина стала нахабніти не щодня, а щогодини.
Відразу їй все стало не можна – ні посуд за собою помити, ні вечерю приготувати, ні допомогти. Хоча ні токсикозу, ні якихось інших проблем вона не мала. З подружками своїми скакала по кафешках.
Звісно, у нас швидко почалися скандали. Я приходжу з роботи, а в мене вдома як буревій пройшов. Це невістка на роботу збиралася.
Тут косметика, речі, чашка зі слідами помади, крихти на столі, кавоварка брудна. Увечері їй вимовляєш це все, а у відповідь тобі “я не встигла”.
Вона ніколи не встигала, навіть коли у декрет сіла. Масло вранці дістала – так воно і лежатиме на столі, поки я не прийду і не приберу. Те саме з крихтами, брудним посудом та іншими дрібницями.
Коли з’явилася дитина, стало ще гірше. Я приходила з роботи та не знала, за що хапатися. Гори брудної білизни, тому що підгузки вона не визнає, гори посуду, бо їй ніколи було мити.
А невістка ще й дитину мені сплавити намагається, вона втомилася, їй відпочити треба. Я на роботі не втомилася зовсім, мені відпочивати не треба.
Загалом, атмосфера та ще. Син своїй коханій нічого не казав, закликав мене увійти до її становища. Наче я в ньому не була. Я ж не народжувала, не знаю, як це – з дитиною по господарству справлятися.
І ось нещодавно син прийшов на серйозну розмову. Сказав, що так жити не можна, він від скандалів втомився, та й дитині це на користь не йде, тож треба роз’їжджатися.
Тільки для цього треба продати квартиру, а то на іпотеку вони не накопичили. Та й чи накопичували взагалі. Я сумніваюся в цьому.
– Бачиш же, що ми не вживаємось, давай продавати квартиру. І що? У нас теж буде іпотека, але ж я не скаржуся, – знизав плечима син, коли я йому сказала, що без іпотеки я собі нічого не куплю з продажу квартири.
Тільки мені п’ятдесят два роки, мені ще треба іпотеку отримати. А з моїми доходами я дуже сумніваюся, що її дадуть.
Але син наполягає – половина квартири його, він має право на продаж квартири. Він хоче з сім’єю жити окремо, щоби не слухати наші скандали.
Такого розчарування я ще не відчувала. Заробити на свою квартиру самому, як ми з батьком свого часу? Ні, це важко. Треба мати увігнати у борги.
Я з сином та невісткою вже три тижні не спілкуюся взагалі. Мені зараз треба взяти кредит, щоби викупити у сина його частку квартири.
Віддам йому гроші, хай живе, як знає. Я поки що просто хочу, щоб він з його дружиною зникли з моєї квартири. А може й з мого життя.
Олена помирала й чудово це розуміла. Останні чотири роки вона часто лежала в цій лікарні,…
- Ну тобі що, важко налити мені та онукові зайву тарілку супу, чи що? Я…
— Настю, напечи мені на завтра пиріжків з капустою. Дуже вже вони в тебе смачні…
Віра дивилася на промокле цуценя і відчувала, як усередині все стискається. Ні. Тільки не це.…
Жанна закінчувала готувати борщ, коли дверний дзвінок прорізав звичну тишу квартири. Вона кинула погляд на…
- Повтори, що ти сказав? Ольга стояла посеред вітальні, вчепившись пальцями в спинку крісла. Вона,…