– Та кому ти потрібна…

– Забрати тебе з роботи? З чого це? У нас що, автобуси припинили ходити? – Невдоволено сказав Олег, відповідаючи на дзвінок своєї нареченої.

– Ніжку підвернула? І що, не зламала ж! До мене друзі прийшли, по-твоєму, я маю їх кинути й бігти до тебе? Давай-давай, йди на автобус, не викаблучуйся. У крайньому разі, виклич собі таксі, якщо вже зовсім йти не можеш.

– Ти зараз, що з Настею розмовляв? – зі смішком поцікавився Андрій, один із тих самих друзів, що зараз безцеремонно зайняли квартиру.

– Молодець, так і треба! Слова не хлопчика, а чоловіка. З бабами тільки так і треба, бо сядуть на шию, і ніжки звісять.

– Ну так, не хочу, щоб вона звикала.

Олег недбало відкинув телефон на диван, але сам постійно поглядав у його бік. Якщо чесно, він чекав на ще один дзвінок від Насті.

Хлопець сподівався, що та проситиме його приїхати, а він після довгих умовлянь погодиться. Так Олег хотів похизуватись перед друзями. Тільки другого дзвінка не було.

Приблизно через пів години один хлопець підійшов до вікна, і навстіж його відчинив. Свіжого повітря йому, бачте, не вистачало!

– О, а он і твоя приїхала! Справді, таксі. Хоча на таксі це не дуже схоже. Он, водій вийшов, відчинив двері, допоміг вибратися з машини твоїй Насті. До під’їзду веде…

Олег різко підскочив із дивана, і кинувся до вікна. Хто це підвіз його наречену?

– Матвій, – крізь зуби сказав хлопець, стискаючи кулаки. – Колега з роботи, який постійно до неї клини підбиває!

– А ти впевнений, що це просто колега? – Досить гидко посміхнувся Андрій. – Може, там щось більше?

– Настя мене л-ю-ю-юбить, – знущаючись простяг Олег. – Душі в мені не чує. А про цього хлопця вона сама мені неодноразово розповідала. Про його, так би мовити, залицяння. Нині все дізнаємося.

Заскреготіли ключі, й у квартиру повільно зайшла Настя. Вона помітно кульгала на ліву ногу, і морщилася від кожного руху.

Прибиральниця в офісі сьогодні була настільки “дбайлива”, що залишила калюжі мильної води на сходах, ось Насті не й пощастило.

Добре, хоч нічого собі не зламала! У цій історії є лише один плюс, нарешті до них приймуть нормальну прибиральницю, і співробітникам більше не доведеться самим протирати пил у своїх кабінетах.

– Я дивлюся, твій “колега” був такий люб’язний, що до самої квартири довів, так? – Невдоволено почав Олег, вийшовши в коридор. – Що ти йому за це пообіцяла?

– Матвій, мені просто допоміг. Без жодних умов, – стомлено промовила дівчина. Їй було надто боляче, щоб розпочинати довгі дискусії з хлопцем. – На відміну від деяких, він вчинив по-чоловічому.

– Ах, ось як ти заговорила! По-чоловічому він вчинив. До чужих дівчат він підкочує, ось що робить! – Олег миттєво завівся.

Його наречена сміє руйнувати йому репутацію перед друзями!

– Ти думаєш, я через кожну дрібницю повинен до тебе зриватися, кидаючи всі справи? Ти що, уявила мене слухняним песиком, а себе – господинею?

– Я не хочу лаятись, так що піду в спальню, – Настя ображено підібгала губи. – Ви тут робіть, що хочете, тільки мене не чіпайте!

– Я сьогодні вже встигла побувати в лікарні, випити знеболювального, та посваритися з прибиральницею. Мені вражень вистачило, вище даху.

– А вечерю не хочеш приготувати?

– Ти весь день удома, хіба не міг щось зварити?

– То це жіноча робота, хіба не так? – Олегові наче віжка під хвіст потрапила.

Він так хотів вивести наречену на емоції! Так, щоб вона почала лаятись, кричати… А він би її стусаном у кімнату відправив, може, по обличчю легенько б дав, ну щоб знала своє місце! Після цього пацани його точно поважатимуть!

– Ну, ти ж чоловічу роботу робити відмовляєшся, чому я не можу?

Настя ніби щось відчула, і лайку, що рвалася назовні, замінила відвертою шпилькою. Нехай знає, як при друзях її ганьбити!

– Мені здається, що я дуже поспішив, роблячи тобі пропозицію! – червоний, як рак, Олег намагався хоч якось виправити ситуацію.

З боку друзів чулися тихі смішки, що загрожували перерости в гучний регіт.

– Поверни мені каблучку, ти її не заслужила! Ось коли виправиш свою поведінку – поговоримо.

Настя впритул дивилася на нареченого, сподіваючись побачити усмішку і слова – “я пожартував”. Але Олег був налаштований цілком рішуче. Він вибагливо простяг до дівчини розкриту долоню, і ще раз повторив свій наказ.

– Тримай, але запам’ятай, вдруге я легко можу сказати ні!

Дівчина пішла до спальні, оглушливо голосно грюкнувши дверима. Впасти на ліжко та плакати? Так, у Насті промайнула така думка, але з ганьбою була вигнана. Терпіти подібне до себе ставлення дівчина точно не збирається!

– Ти не переборщив? – Після недовгого мовчання запитав Андрій. – Вона ж і образитись може. Ось кине тебе, що робитимеш?

– Та кому вона потрібна? – хмикнув Олег, повертаючись до вітальні. – Думаєш, там багато претендентів на одруження? Нічого, побіситься, і перепросить. А я подумаю, прощати, чи викинути з моєї квартири.

– Ну ти крутий! Так їй і треба!

Розмова хлопців була перервана ще одним гуркотом дверей. Тільки цього разу це були вхідні двері. На тумбочці сиротливо лежав ключ, а в шафі бракувало речей дівчини. Настя пішла.

Якийсь час Олег з упевненістю говорив, що дівчина до нього повернеться, що вона приповзе на колінах, і благатиме про прощення!

І яким же шоком стала новина, що Настя виходить заміж. Так-так, за того самого колегу, який завжди оточував дівчину своєю увагою.

Та кому вона потрібна?

Виявилося, декому дуже потрібна…

А як би ви вчинили в цій ситуації? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки.