– Та куди ж ти, Андрюшенько! Та як же ми тут без тебе…

– Все, так більше неможливо – йду від тебе, сиди й думай про свою поведінку. – Андрій Петрович рішуче натягнув приготовлені шкарпетки та встав з дивана.

Галина Антонівна закричала і вчепилася в нього.

– Та куди ж ти, Андрюшенько! Та як же ми тут без тебе…

А все почалося з того, що Андрій Петрович ставив перед дружиною важливу мету – більше економити на покупках.

Він людина відповідальна, заробляє, а ось дружина Галина полінувалася – не бажає їздити на гуртовий ринок, щоб зекономити насилу зароблені ним гроші.

– Та як я Андрюшенька, звідти такі сумки притягну?

– А що такого? Мати моя тягає і моя баба, Світлана Іллівна тягає. А їй, між іншим, вже під дев’яносто! А тобі, бабі молодій – бачите важко. – Обурення сочилися з усієї його суворої фігури.

– Так це ж пів дня тільки на дорогу витрачати потрібно … – мимрила Галина, – а мені ще треба Ваньку з садка забрати, тобі пиріжків улюблених напекти, м’ясо приготувати в духовці, як ти любиш … – Галина мудро промовчала про прибирання і прання.

– А я ще й працюю, – з соромом додала вона.

Хоча, з роботою Галині пощастило – вдалося на пів ставки влаштуватися бухгалтером у компанію поряд. Більшу частину роботи вона могла робити вдома – лавіруючи між роботою та домашніми справами.

– Знахабніла ти … Що в тебе там за робота – в комп’ютері ночами лазиш, клацаєш, мені спати не даєш. Краще б подружній обов’язок виконувала, ніякої любові та радості від тебе не діждешся. А мені може, другого спадкоємця хочеться!

Галина здригнулася та опустила винуваті очі. Що правда, то правда – до подружнього обов’язку справа доходила рідко, як правило, ледь відчувши подушку, організм негайно відлітав у царство Морфея. Що вже говорити про сімейну демографію.

Ось так Галина Антонівна залишилася із сином жити на свої пів ставки. Адже раніше дохід сім’ї розподілявся виключно чоловіком і жодних накопичень у неї не було.

Після того як благовірний пішов, вона проридала майже годину – більше часу не було, треба було бігти в сад за Ванькою. Так що довелося відкласти страждання до ночі.

Прийшовши з сином додому, вона швидко його нагодувала, поїла сама, погуляла, викупала і нарешті, зібралася продовжувати плакати про годувальника.

Хоча, більше про те, що скажуть про це навколишні – особливо її батьки. Маленька дівчинка в душі Галини панікувала – тепер вона ганьба для всієї родини.

Вранці, як завжди, вона прокинулася о шостій, щоб зробити сніданок чоловікові та почистити його костюм, але тут згадала, що вже не потрібно …

Серце защеміло, сльози виступили на її очах, але тут раптом, Галя зрозуміла, що … вона може ще поспати цілих півтори години!

Прокинулася Галя о восьмій, швидко зібрала синочка і відвела до саду. Прийшовши налила собі кави, по-швидкому насмажила улюблених тостів і сіла за роботу.

Робота рухалася вдало, не треба було відволікатися на дзвінки свекрухи та чоловіка, замішувати пиріжки на вечерю і бігати в магазин за тижневим запасом продуктів. Отже, до обіду робота була зроблена.

Ну ось, тепер можна і поплакати про свою гірку самотність.

На очах почали закипати сльози, але тут раптом подзвонила подруга Тетяна з пропозицією сходити в театр.

Подзвонила про всяк випадок, Галина вже багато років нікуди не виходила з подругами – чоловік вважав непристойним, щоб дружина вешталася вечорами не зрозумій де.

Галя замислилася … і погодилася піти вештатися. Адже тепер у вихідні можна було запросити до себе маму, яку Андрій на дух не виносив.

Посидівши в розгубленості від власного нахабства, вона було рвонулася до плити, щоб приготувати вечерю з трьох страв і компоту, як любив чоловік, але схаменулася – її цілком влаштовував салат …

Тоді Галина зателефонувала роботодавцю і запропонувала перейти на повний графік, з частковою роботою в офісі. Той зрадів – вона була на доброму рахунку.

Назавтра, Галя, що виспалася, прийшла в офіс і провела там приємний день, спілкуючись з колегами та заглиблюючись в нові обов’язки. Паралельно попиваючи безплатну каву з печивом.

Правда, у вихідній довелося порозумітися з мамою, яка як і очікувалося, була збентежена.

– Як можна такого мужика втратити? Працює, не має шкідливих звичок, руки не простягає. Пожила б із таким, як твій батько!

– Ви ж другу дитину планували, і що тепер? – Галя здригнулася і під суворим поглядом матері почала збиратися в театр.

Грошей Андрій не переказував – карати, так карати безглузду дружину. Але через три місяці раптово з’ясувалося, що на рахунку Галочки накопичилася сума, яка їй нещодавно уявлялася казковою. І тоді вона вперше розмріялася про справжню відпустку, з сином у Карпатах.

А про страждання вона поки що забула, їй було ніколи – нова робота, нові справи, більше сну та захоплень. Схудла, виспалася, завела купу друзів. Загалом, самі розумієте …

Через пів року очухався Андрій – його мама втомилася тягнути забаганки улюбленого синочка і вказала йому пальцем у бік родини.

– Галю, я сподіваюся, ти все обдумала і зрозуміла. Я вирішив, що пробачу тобі й повертаюся завтра. І ще, я вирішив, що нам терміново потрібна друга дитина для скріплення сім’ї. – Галина здригнулася, слухаючи знайомий голос у слухавці.

Наступного дня Андрій з’явився перед дверима квартири. Але, на жаль, ніхто йому не відповів і його ключ не підійшов до замку.

А Галочка з Іванком їхали в Карпати, і ні про що не сумували!

Залишайте свої думки в коментарях, ставте вподобайки!