Ніна поралася по господарству, не те щоб там було багато худоби, чи що, Але невеликий город, прибраний уквітчаний двір і двійко дітей трішки таки часу відбирали. Ще Ніна працювала репетитором з іноземних мов, часто до неї приходили діти з їхнього села, або з сусідніх хуторів, бо іти вчитися в місто треба було, а мова це обов’язкова умова вступу до вишу.
Чоловік приїхав набагато раніше ніж мав, Ніна ще й здивувала, бо ж ще зранку попереджував, що буде пізно, щоб до вечері не чекала. Приїхав, сказав збирати малих, поїхали б на річку,бо поблизу не було, а влітку освіжитися не було б зайвим. Ніна була не проти, попереду вихідний день, тому можна трішки розслабитися.
Вона не була схожа на сільських дівчат, вона любила робити манікюр, часто ходила до перукаря і все таке, але і роботою не нехтувала.
Чесно кажучи, дуже здивувалася тому, що чоловік приїхав раніше, але запитання ставити не стала, зібралися і поїхали. Провели вечір досить гарно, а по приїзду додому Ніна вирішила на ніч поставити телефони на зарядку. Коли черга дійшла до чоловіка, то вона побачила повідомлення на екрані: “Котику, чому ти образився, поїхав так рано, давай завтра зустрінемося і поговоримо”.
Ніну кинуло в холодний піт, невже це її Сергія буде називати котиком якась, вибачте на слові. Зробила вигляд що нічого не побачила, лягла спати. Зранку чоловік поцілував її і поїхав, Ніна подзвонила йому і спитала куди той, Сергій відповів що в місто по справам, буде пізно. Ніна сіла і завила, вперше за стільки років просто плакала що є сили.
Він повернувся досить скоро, десь години через 2. Застав Ніну лежачою на підлозі, вона трусилася від холоду, була дуже гаряча від температури, сильно захворіла. Більше у нього не було думок про різні дурниці, бо за дружиною треба догляд, та і по господарству справи на нього перейшли, повідомлень від “Котика” теж не приходило, Ніна вилікувалася але хто залікує душевні рани?
Ключ повернувся в замку вдруге, і двері відчинилися. На порозі власної квартири я буквально застигла…
Вона вже збиралася поставити сумку, коли тиша в домі раптом стала густою й нестерпною. Замість…
Тиша, така бажана й рідкісна, нарешті оповила квартиру після пів на другу ночі. Катерина ще…
Ще навіть не встигла зняти куртку, як застигла на порозі. У коридорі, де вранці було…
Родіон перехопив зручніше слизьку лямку спортивної сумки, прилаштував картонну коробку на коліно і самовдоволено посміхнувся.…
- Вікторе, це твій? - Марина тримала телефон екраном до чоловіка. На екрані - хлопчик,…