– Таке відчуття, що він просто чекав, коли мені 18 років виповниться. Щоб аліментів мамі якнайменше платити, а так я про їхнє життя нічого хорошого згадати не можу

– Таке відчуття, що він просто чекав, коли мені 18 років виповниться. Щоб аліментів мамі якнайменше платити, а так я про їхнє життя нічого хорошого згадати не можу, — каже Ольга.

– Вони навіть офіційно розлучилися чи що?

– Ну так, оформили все, житло ще нашій бабусі належало, тому тато мій тільки машину і забрав, та й речі свої. Пішов назустріч новому життю, так би мовити. Мама тоді у повній прострації була, братові з сестрою лише по 4 роки виповнилося. Як ти гадаєш, легко нам було?

– Ну так, пам’ятаю, ти тоді на заочне перевелася, щоби працювати й матері допомагати сім’ю годувати.

– Я перевелась на заочне, освіту отримувала не повною мірою, а тато жив собі щасливо. У нього головною проблемою було, як зменшити розмір аліментів. Навіть роботу змінив, нам довго на молодших приходили взагалі якісь кумедні копійки. Та ще й глумився, мама йому дзвонить, наприклад, треба щось дітям, а він їй: «Я аліменти плачу, на них і розраховуй, а в мене також сім’я та діти».

– У нього від нової дружини скільки дітей?

– Жодного! У тому й річ! Діти є і були в неї, двоє від першого шлюбу, ось їх мій тато 9 років вважав своїми, їх годував і балував. Натомість тепер мама від мене вимагає поваги до батька. Як взагалі таке можливе?

Ользі 27 років, вона ще незаміжня, донедавна продовжувала жити разом з мамою та молодшими братом і сестрою, тепер вже вони підлітки, по 13 років. Нещодавно дівчина з’їхала в орендовану квартиру, працює на двох роботах, вирішила накопичити собі на квартиру.

Пішла Ольга жити на квартиру через те, що через 9 років у сім’ю повернувся батько, якщо можна так назвати те, що мати прийняла колишнього чоловіка, який залишився без сім’ї, житла та роботи.

Як могла мати пробачити нещасливі роки сімейного життя, те, що колишній покинув її з двома маленькими дітьми, його викрутаси з аліментами, зради, а потім і шлюб із розлучницею? Для Ольги це загадка.

– Сказала, що любить його і завжди любила, попри все. І марно їй говорити, що якби тато був здоровий, то він в житті б не повернувся.- сумно каже Ольга.

З батьком Ольги сталося нещастя: потрапив в аварію на своїй машині, залишився інвалідом, а оскільки працював чоловік теж водієм, то й професію втратив.

Нова дружина, збагнувши, що грошей від мужика більше не буде, а на пенсію по інвалідності не проживеш, та ще й доглядати за чоловіком треба, швидко оформила розлучення.

– Зареєстрований тато у своїй матері, в приватному будинку. Бабуся, щоправда, давно дім відписала тітці, а та брата не виписує, але й до себе жити не кличе. А на біса він їй здався? У неї чоловік та діти, своя родина і я її розумію. Це до мами є запитання. Вона його мало не з розпростертими обіймами назад прийняла, — гнівається Ольга.

– Очманіти! Пів життя бігав на сторону, знущався після розлучення, тобі, вважай, долю зіпсував, через те що пішов, а тепер мати, виявляється, його любить та завжди чекала?

– І це ще не все, – посміхається Ольга. — Я з роботи прийшла і мало в осад не впала: тато на кухні сидить. Я не змогла змовчати, почала казати все що думаю. Так мама на мене кинулася шулікою.

– Він все одно мій чоловік, батько моїх дітей, твій батько. Як і чому ми розходилися – наша справа, а не твоя. Ти маєш батька поважати, — заявила мати.

Поважати тата та не втручатися у справи батьків Ользі не вдається. Вона ці 9 років, вважай, виконувала обов’язки недбайливого тата. Пішла на заочне, вкладала свій заробіток у сім’ю, годувала брата та сестру. Дівчина вважає, що має повне право висловитися щодо батька негативно.

– Я тільки зараз, у 27 років почала збирати на квартиру, а могла б збирати з 18 років. Та що там! Тепер вже точно платила б не за орендовану квартиру, а за свою, хай і з іпотекою. Але як же, у нас батько — негідник, у нас брата з сестрою треба годувати та вчити.- сердиться Ольга.

Ольга свого часу навіть заміж не наважилася вийти, хоч були стосунки та чоловік наполегливо кликав її жити разом. Але у квартирі матері жити він не хотів, а піти… Мати в ногах валялася і плакала, що без Ольги їм не прожити.

– Це було 5 років тому, батько якраз тоді аліменти не платив пів року, а двійнята тільки-но в школу пішли, – згадує Ольга.

– А як брат із сестрою сприйняли повернення батька? Він із ними спілкувався взагалі?

– Сприйняли з цікавістю. Спілкувався, якщо можна назвати спілкуванням те, що раз на рік він дзвонив або приносив торт на день народження, — відповідає Ольга.

На орендованій квартирі дівчина мешкає вже 4 місяці. Накопичень мало, стосунків теж поки що немає. Які стосунки, якщо вона біжить з однієї роботи на іншу.

Нещодавно сестра дзвонила, просила поповнити їй рахунок на телефоні, потім зателефонував брат, сказав, що йому нема в чому влітку ходити, кросівки порвалися. Ольга вважає, що дзвонити їй брата та сестру навчила мати.

– Зарплата у неї невелика, тато теж копійки отримує, а ротів голодних стільки ж по суті. Вона мені довго не дзвонила сама, я ж її попередила: якщо вирішила зійтись із чоловіком, то на мене нехай не розраховує. Ну от, тато є, а грошей немає. Я більше своїх грошей у спільний сімейний котел не вкладаю.- каже Ольга.

Брату та сестрі Ольга відмовила, порадила звернутися з проханням до батьків. Тоді мама і набрала номер старшої дочки.

– У тебе совість є? У тебе сестра просила лише 200 гривень на телефон кинути, а братові можна було б купити взуття хоч за тисячу в магазині низьких цін, — почала мама волати до совісті старшої дочки. — Гаразд ти на мене скривджена, батька ненавидиш, але брат із сестрою тут до чого?

– Ні до чого. Але у брата із сестрою тепер є повна родина. Мамо, вибач, я дурепа була, що взагалі стільки років тягла на собі вас усіх. Треба було жити своїм життям, а я багато років виховувала твоїх дітей. Тепер, вибач, але мені на житло треба заробити, — відповіла Ольга і поклала слухавку.

На Ольгу ображені всі: мати, батько, брат та сестра. Кинула ж у скрутну хвилину, батько поки взагалі працювати не може, а їсти хочеться щодня, та й зима не за горами дітям скоріш за все одяг потрібний.

Що думаєте? Ольга має рацію? Або вже брату та сестрі могла б і допомогти, у неї ж просили зовсім не багато?