– Те, що мій син покинув тебе в положенні з дворічною дитиною, це ти сама винна, – закидає мені свекруха

Як мені далі жити? Це питання не дає мені спокою вже кілька тижнів, а час не чекає. Мені 28 років. Я маю дворічну дочку, а зараз я на шостому місяці очікування другої дитини. І саме зараз у моєму житті почалася справжнісінька чорна смуга, у якої просто не видно кінця і краю.

Мій чоловік недавно мене покинув і пішов до іншої жінки. Найнеприємніше, що його мати знала про його коханку і підтримувала свого сина.

– Ти жахлива господиня, зовсім перестала дбати про сім’ю, тільки про себе й думаєш, – заявив мені нещодавно чоловік.

Мені завжди здавалося, що в нас хороша родина. Так, були тяжкі моменти, але це є у всіх. Ми зіграли весілля шість років тому. Ми були щасливі, дуже кохали один одного.

Спочатку жили на орендованій квартирі. Я підробляла майстром манікюру, приймала клієнтів вдома, тому закінчила курси з нарощування вій, почала заробляти ще й на цьому. Трохи пізніше влаштувалася в салон краси, там вже змогла знайти своїх клієнтів та отримувала зовсім інші гроші.

Я працювала до восьмого місяця. Пішла тільки тоді, коли вже стало дуже важко. Два місяці я займалася тільки будинком, багато часу приділяла чоловіку, робила все по господарству.

Я й до цього робила вдома майже все, але іноді чоловік чимось допомагав, а тоді я все одно сиділа вдома і мені хотілося займатися хоч чимось корисним. Коли зʼявилася дочка, стало дуже важко поєднувати догляд за дитиною та побут.

На жаль, чоловік не розумів, що мала займає весь мій час. Я за цілий день просто фізично не встигала приготувати обід і прибратися вдома, бо дочка вимагала постійної уваги, хотіла завжди бути на ручках.

Вночі донька теж не давала виспатися, чоловік ішов спати до іншої кімнати, а я залишалася одна з донькою. Допомоги він ніякої не пропонував, якщо я просила, то посилався на свою втому.

– Я на роботі так втомився за цілий день. Ти вдома сидиш із дитиною і їжу не приготувала, мені тепер ще й готувати треба, – дорікав він мені.

Його приготування обмежувалося походом у магазин за пачкою пельменів, які він все одно не відварював, а просив мене.

Я, з немовлям на руках, варила пельмені цій сильно втомленій людині. Коли дочці виповнилося пів року, мені полегшало. Маля вже не було такою неспокійною, давала висипатися вночі, могла кілька хвилин спокійно пограти сама в дитячому манежі, почала краще спати вдень і у нас з’явився чіткий режим сну.

Я почала краще справлятися з домашніми обов’язками, встигала наготувати їжі, прибиратися у квартирі та стала приділяти чоловікові більше часу. Тут зненацька чоловік потрапив під скорочення на роботі.

Наш дохід і без того не був великим, а тепер взагалі його не стало. Я відкрила запис і почала знову приймати клієнтів вдома. Поки що я могла працювати всього дві-три години на день, але це були хоч якісь гроші. Іноді, коли чоловік був удома, я могла прийняти більше клієнток, відповідно могла трохи більше заробити.

Тоді знову було тяжко. Тепер я розривалася між побутом, дитиною та роботою. Чоловік знову почав скидатися, що я не приділяю йому уваги. Через кілька місяців він знайшов собі нове робоче місце, я почала працювати трохи менше, щоби було більше часу на сім’ю, а через пів року я дізналася, що знову чекаю дитину.

– Куди нам друга дитина? – Сказав чоловік, коли дізнався про це і запропонував мені зробити аборт.
– Про це не може бути й мови, – відповіла я, – якось упораємося.

Чоловік щось пробурчав собі під ніс і кудись пішов. Сказав, що йому треба побути на самоті.

Після того дня ми з ним практично не розмовляли. Він просто уникав розмови, ми сильно віддалилися один від одного.

Я думала, що він переживає через майбутню дитину, але нещодавно він заявив мені, що хоче розлучитися. Виявляється, він вже рік зустрічається з іншою жінкою.

Мене остаточно добила свекруха. Як з’ясувалося, вона вже пів року знає про стосунки сина на боці та всіляко їх підтримує, навіть знайома з його коханкою.

– Ти сама у всьому винна. Ось Поліна мого сина просто підгодовувала. Вона завжди рада його бачити, готує йому смачну їжу, одяг пере, вдома у неї чистота та порядок. А в тебе що доброго? Ти далі підгузків нічого не бачиш, у квартирі без лад, їжі вдома нема, – видала вона.

Мені було так прикро і боляче, ніби мене вдарили в спину чимось важким. Адже свекруха ніколи не конфліктувала зі мною, казала, яка я молодець, посміхалася мені та підтримувала, коли з дитиною було дуже важко. Виходить, що вона брехала прямо мені в обличчя.

Я зібрала свої речі та поїхала до своєї мами. Тепер сиджу і не знаю, як далі жити. Незабаром зʼявиться дитина, яку треба забезпечувати та чимось годувати, дворічна дочка теж потребує уваги, залишатися жити у мами надовго я не хочу.

Мама одна виховує мого тринадцятирічного брата та шістнадцятирічну сестру, а тут ще і я. Вона мене, звичайно, не вижене, але на всіх її просто не вистачить.