Ми з чоловіком любимо сина, він у нас єдиний. Син дорослий, одружений, але бачимося рідко, у всіх робота. Надю, невістку, двічі бачили до весілля, та разів п’ять після.
Чемна, усміхнена, порядна — така думка у нас про неї склалася. Жодної критики не було, адже син з дитинства знає, що самостійно все обирає і несе відповідальність за наслідки вибору.
Йому добре, він одружився, нас його шлюб стосується остільки, оскільки. Повідомили, що в положенні невістка, ми зраділи, привітали. Звісно, хороводи довкола неї не водили.
Не нав’язувалися, не повчали. Зрідка цікавилися самопочуттям, питали, чи можемо ми чимось допомогти, чи можливо, щось зробити потрібно. Пішов дев’ятий місяць, тоді ми зателефонували синові.
– Наді у лікарню скоро, ми з батьком хочемо купити їй подарунок. Не для дому чи онуки, не коляску чи пеленальний комод, а подарунок для Наді.
– Внучці окремо подарунки будуть, уже купили. Що невістці дарувати? Усі голови зламали.
– Мамо, я не знаю, що дарувати дружині на появу дочки! Запитував, каже, спочатку дочекатися появи дитини треба. Прикраси пропонував, машину поміняти пропонував, нічого не хоче, – відповів син.
З чоловіком порадилися: якщо син не знає, то ми тим більше не вгадаємо. Вирішили дарувати гроші. Поклали у гарний конвертик п’ятдесят тисяч.
Хотіли ще квітів купити, але син сказав, що Надя проти, бо переживала через можливу алергію.
Нарешті з’явилася довгоочікувана онучка! Син не зміг її з лікарні забрати, тому ми з чоловіком їздили.
До дому їх довезли, там і подарунки вручили: конверт — Наді, для внучки різні дрібниці — пляшечки, підігрівач, підгузки, косметика для догляду за онукою, брязкальця…
– Чай самі наллєте, гаразд? – запитала Надя. Піду, малечу переодягну і в ліжечко покладу.
Самі чай налили, Наді теж, бо чоловік запам’ятав, який вона любить. Довго не засиджувалися, буквально хвилин двадцять у квартирі сина провели.
Надю привітали, онукою помилувалися, чай попили, та відкланялися. На прощання сказали, що у вільний від роботи час ми у її розпорядженні.
Мама у невістки є, ми на весіллі бачилися. Вибачте за вираз, але там ідіотизм головного мозку! У Наді молодші сестри, близнючки, крім них сваха нікого не бачила!
На весіллі довелося її навіть присоромити. Сваха сиділа і вголос мріяла про весілля молодших дочок, при цьому нарікаючи на весілля сина та Наді.
Невістка взагалі до матері не підходила, з чого ми зробили висновок, що не все гладко у їхніх стосунках.
За кілька днів після виписки невістки з онукою, нам син зателефонував.
– Як Надя? Як онука? Сподобалися подарунки? – поцікавилася я.
– Сподобалися, — зітхнув син, — я теж подарував гроші. Теща, будь вона неладна, дзвонить, спокою не дає. Грошей хоче!
Запитує, хто і що подарував, коли виплата буде, на борги скаржиться. Даремно, мабуть, гроші дарували. Зуб даю, частина подарованого в кишені тещі осяде! Наступного разу гроші не даруйте!
Ось як! Не все гладко, але гроші, старша дочка, вийми та поклади. За кілька днів син повідомлення надіслав.
Проінформував, що Надя матері п’ятнадцять тисяч дала. Написав, що його теща онукою навіть не поцікавилась!
Ми з чоловіком зробили висновки! Між собою синові поспівчували. Хоч би у Наді розуму вистачило тверезо подивитися на стосунки з матір’ю!
Не зважаючи на все, не вперше таке відбувається. Синові терпіння! Сам вибрав, сам нехай навчає дружину. А ми з чоловіком поки що внучку трохи побалуємо!
Не будемо втручатися в їхні стосунки! Вони потім рідні будуть, а нас і на поріг не пустять! Підкажіть, я маю рацію?
Тамара Ігорівна впустила виделку. Гучно, з таким гуркотом, що здригнулись і я, і шестирічний Мишко.…
Конверт був чужим у цій стопці — казенний, лікарняний, із фіолетовим штампом невідомого мені глухого…
У Єгора Прохорова пішла із життя дружина. Так і не оговталася від появи останнього малюка.…
Кирило одружився у двадцять чотири роки. Дружині, Тетяні, було двадцять два. Вона була єдиною та…
Земля пахла скорботою і вогкістю. Кожен клунок, кинутий на кришку труни, відлунював глухим ударом десь…
- Дзвони дітям, другий день із ліжка тебе стягую, а в мене радикуліт, так, Маріє,…