Тітка чоловіка вимагала ремонту дачі як подарунок на свій ювілей. І неважливо, що у всієї рідні немає таких грошей

Тітка чоловіка вимагала ремонту дачі як подарунок на свій ювілей. І неважливо, що у всієї рідні немає таких грошей

Останнім часом у тітки мого чоловіка, Олександри Володимирівни, зашкалює наглість. Вона й раніше не вирізнялася скромністю. Але зараз у своїх запитах переплюнула навіть себе.

Знає ж, що у її сина, у нас із чоловіком та у його батьків зараз скрутно з грошима. І все одно вимагає, щоб ми розщедрилися на ремонт її дачі.

У неї через місяць ювілей планується – 70 років. І хотілося зробити якийсь особливий подарунок.

Наразі дача Олександри Володимирівни придатна лише для проживання з квітня по вересень. Але родичка чоловіка вирішила, що хоче вибиратися туди на цілий рік.

Тому що в місті дуже не вистачає тиші та свіжого повітря. І щоб плани тітки чоловіка стали можливими, потрібно провести в будиночок водопровід, зробити там повноцінний санвузол. Ще не обійтися без утеплення та системи опалення.

Звичайно ж, усі ці роботи виллються нам у величезну копійчину. Навіть з огляду на те, що оплачувати ремонт буде не хтось один, а вся рідня. У її сина іпотека, плюс дружина не працює сидить із трьома дітьми.

Ми з чоловіком теж з дітьми та іпотекою. Тільки у нас одна дитина, і я працюю. Але зайвих грошей все одно нема. Свекруха, якій Олександра Володимирівна є старшою сестрою, нещодавно вийшла на пенсію. Бо її попросили звільнити місце.

І зараз їхню родину забезпечує лише свекор. Саме вони, оскільки частіше за нас спілкуються з Олександрою Володимирівною, і розповіли нам про її побажання. Потрібно сказати, що ми випали в осад. Та й син тітоньки, певно, теж.

Свекри самі за голову хапаються. Ну якби вона попросила б кухонну техніку чи ювелірку, як раніше. До цього вже всі звикли. Але зараз їй потрібно облаштування дачі. Чи не забагато просить?

За словами свекрухи, вона попередила сестру, що їхня родина зараз таких витрат не потягне. Ми з чоловіком теж вирішили поговорити з його тіткою на цю тему. Обидва.

Чоловік не дуже рішучий, на відміну від мене. Тітка могла б його якимось чином прогнути. Добре, що чоловік це розуміє. А тут йдеться про наш сімейний бюджет, який і так урізаний.

Зателефонували по відео зв’язку і пояснили, що ми б і раді оплатити їй ремонт, але нема чим. Запропонували обрати якийсь інший подарунок. І тут тітка почала пускати в хід маніпуляції, від яких мене почало смикати.

“Ви там що, змовилися? Вже другий день чую, що ніхто не має грошей. Бачу, всім на мене начхати! Між іншим, мій Вася за життя мріяв утеплити нашу дачку. Так що ви всі зараз йдете проти його волі!”

Не сперечаюся, покійний чоловік Олександри Володимирівни міг мріяти про таке. Можливо, з подачі дружини. Вона ж за його життя, за словами чоловіка, крутила їм, як хотіла. Але зараз прикривати свої бажання нібито його останньою волею – це нахабство.

Чоловік, мабуть, пройнявся її маніпуляцією. І почав виправдовуватись, докладно розписувати наші витрати. Скільки у нас йде на іпотеку, машину, їжу і таке інше.

Хоча я його намагалася зупинити жестами, він не зупинявся. Не розумію, у чому проблема сказати “ні”? Нашого першого короткого пояснення цілком достатньо. Ну і що, що тітка тисне на совість? Це її проблеми.

Тим часом ця дивна особа запропонувала нам продати машину та вкласти гроші з продажу у її дачу. Ось хто їй дав право вирішувати, як нам розпоряджатися нашим майном?

Потім вона видала ще одну ідею – взяти кредит. Не має значення, що в нас вже й так іпотека. І ще один кредит нам не під силу. У неї важлива дата, тому має значення тільки її бажання.

Тут я знову взяла слово і жорстко вимовила тітці все що думаю, бо в край знахабніла. Вказала на її атрофоване сумління, раз вона у нас вимагає настільки дорогі подарунки. Хоча в курсі, що немає в нас таких фінансів.

Тітка чоловіка не придумала нічого кращого, як розплакатися. Причому раніше за нею не було помічено звички розігрувати дешеві драми. Мабуть, хапалася за останню соломинку. Аж надто сильним було її бажання покращити свою дачу чужим коштом.

Ще й привід знайшла вагомий – ювілей. Звикла, що їй ніколи ніхто не відмовляв у цінних подарунках. От і вирішила, що і зараз буде так само.

Тільки тітка чоловіка не врахувала, що в її колишніх подарунків та облаштування дачі зовсім різна ціна питання. Так, прикраси та техніка теж не були дешевими. Але на них цілком реально було скинутися.

З дачею такий номер не пройде. Якби ми були б мільйонерами, могли б дозволити собі такий щедрий подарунок. Але ми до мільйонерів не маємо жодного стосунку.

Тож нехай Олександра Володимирівна сльози ллє скільки завгодно. Грошей від цього не стане більше. Зрештою, я скинула виклик. Тому що в подальших розмовах не було жодного сенсу.

Напевно, тітку чоловіка не треба було особливо балувати, можливо була б стриманіша у своїх апетитах. Але я вже не лізла. Вона ж свого часу регулярно рятувала свекрів. Брала до себе чоловіка, коли він був маленьким. У тому числі на ту саму дачу. І він їй за це вдячний.

Та й тітка, мабуть, регулярно нагадує про це. Не просто так чоловік не може їй і слова поперек сказати.

Пізніше з’ясувалося, що Олександра Володимирівна намагалася змусити влізти у кредити свекрів та свого сина. Прямо як нас. Але ніхто не захотів ризикувати.

І тепер тітка урочисто на всіх образилася. Звісно, ​​про жодне святкування ювілею більше не йдеться. Вважаю, воно і на краще. Бюджет ціліше буде. Так само як і нерви.