Тітка вирішила пожити у нашій квартирі, поки ми будемо у відпустці, і навіть не спитала дозволу

Часто читаю в інтернеті історії, в яких дійові персонажі – це якісь дивні чи неадекватні родичі.

Завжди дивувалася – невже таке насправді може відбуватися? Якщо чесно, завжди більше схилялася до того, що це все вигадка.

А нещодавно я сама опинилася в епіцентрі такої історії! Досі не віриться.

У нас минулого року донька пішла до дитячого садка. І понеслося! Тиждень ходимо, потім два тижні лікуємось. Хоча до дитячого садка вона хворіла лише один раз за всі три роки свого життя.

Терапевт порадила нам санаторно-курортне лікування. Потрібно терміново зміцнювати дитині імунітет.

Ми з чоловіком подумали та вирішили, що так жити й справді не діло, треба доньку пролікувати. Купили путівку до санаторію і вирішили, що їдемо всією родиною на три тижні.

Оскільки такі речі плануються заздалегідь (я й не підозрювала, що санаторії зараз такі потрібні), то найближчі родичі вже були в курсі наших планів на відпустку.

А тиждень тому мені дзвонить моя двоюрідна тітка. Коли я була маленька, вона жила недалеко від нас і навіть іноді заходила в гості. Потім вони з родиною переїхали, ми також зараз із чоловіком живемо в іншому місті. Тож не бачилися ми, як би не збрехати, років дванадцять точно.

Тітка Римма – це мамина двоюрідна сестра. Але зараз і мати досить рідко з нею спілкується. Живуть вони один від одного далеко, зідзвонюються лише на якісь свята.

Ось такий привід був за два дні до того, як тітка зателефонувала мені. Вони, мабуть, як зазвичай з мамою обговорювали всі новини, що накопичилися з останнього дзвінка, і мама згадала, що я з сім’єю майже на місяць їду в санаторій.

Тітці Риммі тут же на думку прийшла геніальна ідея, ось тільки ділитися своїми планами вона ні з ким не планувала. Через два дні тітка зателефонувала мені та буквально приголомшила:

-Ви ж всі втрьох їдете? Ось я і подумала, чого це квартира стільки стоятиме пуста? Приїду і поки вас не буде, я зможу і за квартирою наглянути, і сама відпочити. Я вже й програму собі склала! Давно хотіла у театрі у вас побувати, ще в музей схожу і до храму!

Тітка Римма видавала інформацію як кулемет, а я слухала і не могла повірити, що це відбувається зі мною наяву.

Коли мені вдалося вклинитися в цей потік свідомості та почати говорити, що нам взагалі не треба доглядати за квартирою, з’ясувалося, що тітка вже купила квитки! Причому і туди, і назад! І за термінами навіть із нахлистом. Тобто виїхати вона мала через день після нашого повернення.

Найдивовижніше це те, що тітка Римма аж ніяк не бідний родич у звичному розумінні цього слова. Вона працює на досить пристойній посаді в одній державній установі, і зарплата у неї втричі більша за мою.

За бажання тітка могла б запросто приїхати до нашого міста у будь-який інший час, зняти собі готель і спокійно ходити своїми музеями та театрами. Але вона чомусь вирішила, що було б непогано оселитися саме у нашій квартирі!

Я максимально коректно постаралася пояснити тітці Риммі, що ми її не чекаємо. А то вона вже почала планувати, як ми їй залишимо ключі та запитувати, чи має наш дверний замок якісь особливості і як його відкривати.

Почувши, що на неї не чекають, тітка почала мене ганьбити, волати до родинних зв’язків, а потім і загрожувати. Я просто припинила розмову і поклала слухавку.

Через кілька хвилин мені вже дзвонила мама і вмовляла мене пустити тітку Римму пожити у своїй квартирі. Адже вона вже купила білет та все спланувала!

Як таке взагалі могло статися? Як можна купити квиток та запланувати жити в чиїйсь квартирі майже три тижні, навіть не спитавши дозволу господаря?

Мама в результаті сказала, що я поступаю некрасиво і треба б тітку Римму все ж таки у квартиру до себе пустити. Ще додала, що я її виставляю у негарному світлі.

З мамою ми теж посварилися, але тут я вже не хвилююся, ми обов’язково помиримося.

Виїжджати нам наступного тижня, а в мене досі якийсь черв’ячок сумніву. А раптом тітка все ж таки прилетить, поки нас не буде? А мама її пустить жити в нашу квартиру, адже вона має ключі.