– Тобі, напевно, здається, що у тебе найскладніша робота, а я тут цілий день байдики б’ю? Спробував, хоча б кілька днів, провести з немовлям – я б на тебе подивилася

Ми з чоловіком завжди вели активне, насичене життя, але при цьому мріяли про дитину. Отже, коли я дізналася, що в положенні, у нашій родині було справжнє свято — ми з Миколою будували найрайдужніші плани.

Я уявляла, як моє рожевощоке диво сопить у ліжечку, а я, як Мадонна, схиляюся над ним.

Насправді доля трохи скоригувала наші очікування — донька з’явилася не надто здоровенькою і перші пів року не дуже нагадувала ангелочка.

Вона мало спала і багато плакала. Ми регулярно спілкувалися з лікарями, та робили все можливе, щоб дитина зміцніла.

Рік безвилазно просидівши вдома, я почувала себе матір’ю – героїнею. За плечима інститут, певний досвід, успішна кар’єра, насичене життя.

І щастя, яке відчуваєш від спілкування з малюком, ні з чим не можна порівняти. Коля працював за десятьох, щоб ми з Катериною ні в чому не знали відмови.

Щоправда, по дому він мені допомагав обмаль, але й часу у нього на це особливо не було, тож я його не звинувачувала.

Але й він міг би увійти в моє становище, а не висловлювати свої невдоволення з приводу розкиданих по квартирі речей і, поспіхом приготованої вечері з напівфабрикатів. Що мене дратувало, то це його спантеличений погляд.

Я поспішно говорила:
– Давай пельменів зваримо!

Чоловік зітхав. Та ще іноді згадував, які я раніше готувала борщі, м’ясні запіканки та сирники. Одного, зовсім не прекрасного дня, я обурилася:

– Чим ти незадоволений? Тобі різносоли подавай?

– Я працюю як віл! І немає нічого дивного в тому, що я хочу ввечері прийти в чисту квартири, та смачно повечеряти!

– Тобі, напевно, здається, що у тебе найскладніша робота, а я тут цілий день байдики б’ю? Спробував би кілька днів провести у моїй шкурі – я б на тебе подивилася!

Коля, не підвищуючи голос, спокійно сказав те, що мене доконало:

– Можливо ти забула, але я кілька разів залишався з Катюшею на цілий день. І нічого особливо страшного і непосильного в домашньому господарстві я не помітив, вибач!

Чути це було дуже прикро. Я розплакалася, грюкнула дверима і вийшла надвір. З цього дня атмосфера в нашому будинку поступово почала розпалюватися.

Зненацька у мене з’явилася можливість один раз на тиждень ходити на роботу. Все складалося якнайкраще.

Я могла вдихнути трохи повітря забутого вільного життя, а дитина отримувала можливість побути без мами, що вічно миготіла перед очима. Ми домовилися, що допомагати нам буде свекруха.

Але, я не встигла насолодитися цією радістю, як зрозуміла, що закон підлості, здається, був придуманий спеціально для мене.

Свекруха зателефонувала і сказала, що лягла з температурою. Коля погодився зателефонувати на роботу, і взяти відгул.

Вранці я дістала забуті туфлі на підборах, одягла їх, походила по кімнаті та зняла. Коли всі рекомендації були підготовані, список заборонених для дитини продуктів прикріплений до холодильника, а розетки закриті, я поцілувала сім’ю, та вийшла з дому.

Назад поверталася вже втомлена та голодна. Хотілося якнайшвидше обійняти родину, щось проковтнути, та впасти на диван. Не встигла відчинити двері, як з радістю почула дитячий сміх.

Коли увійшла до квартири, як ви вважаєте, про що я подумала в першу чергу? «Ну чому в кімнаті такий жахливий бардак? Адже сиділи цілий день удома, невже не можна було трохи прибрати!».

Але я знайшла у собі сили розцілувати дочку та чоловіка. Коля одразу почав розповідати, як Катерина вдень не хотіла спати, як вивалила на підлогу всі кухонні каструлі та сковорідки, як розмалювала фломастерами стіну в дитячій.

Чоловік запропонував нагодувати мене пельменями, а мені хотілося плакати з голоду та образи. Ну хай пельмені, але можна було їх уже почати варити!

Навіть стіл після обіду не протерли. І тепер, замість сісти та розслабитися, я була змушена відразу приєднатися до домашніх справ.

З того дня пройшло багато часу, і я працюю вже на всю котушку. Але в ті дні, коли чоловік повертається додому пізніше за мене, намагаюся все-таки навести у квартирі порядок і накрити на стіл.

Я тепер добре розумію чоловіків! І зараз, перш ніж образитися, я ставлю себе на місто чоловіка, і міркую, чи мені таке б сподобалось? Скажу вам чесно, сварок стало набагато менше! Спробуйте мій рецепт!