Занадто пізно схаменувся..

Марія та Сашко познайомились у студентські роки, одружилися. Взяли квартиру в іпотеку, двох дітей народ или. І начебто все добре в них було.

Чоловік працює, дружина теж удома не сидить, працює у дитячому центрі, дітям малювання викладає. Марія завжди малюванням захоплювалася, але батьки наполягли, щоб вона нормальну професію обрала.

Маша в педагогічний пішла, на вчителя початкових класів, але після появи дітей стало складно поєднувати школу та малюків, які вічно хворіють, тому зі школи звільнилася і пішла вести гурток.

Сумувала вона лише про одне, що сімейне життя часу на захоплення не залишило. Вранці всіх проводжала, вечерю готувала і на заняття час.

У перерві бігала з садка дітей забирати, потім чоловікові їх віддавала, коли він з роботи приходив.

Чоловік додому о сьомій повертався, бо поруч працював і час на дорогу не витрачав, а в Марії заняття до восьмої вечора.

Чоловік приходив з дітьми додому, грів вечерю, годував дітей і кожен розбрідався у своїх справах.

Дочки-погодки грали у своїй кімнаті, а Сашко дивився  телевізор. Коли приходила Маша, вона мила посуд, готувала чоловікові обід із собою і вже потім  йшла укладати доньок спати.

Багато хто так живе. Ось і Маша із  Сашком  так жили.

Але щось у житті пішло не так. Раз Саша на роботі затримався і доньки з нею до кінця її робочого дня просиділи, два затримався, потім взагалі повідомив, що його посадові обов’язки змінили і він по відрядженнях їздитиме.

Тільки жінку не обдуриш. Та й як обдурити ту, хто добре тебе знає. Тому Сашко якось прийшов із роботи і мовчки почав збирати свої речі. Марія мовчала. Лише молодша донька Поліна підійшла до мами.

– Мамо, а тато надовго їде?

– Назавжди, – Маша говорила спокійно. Після цього Сашко вперше подивився на дружину.

Так же мовчки він зібрався і пішов. Розлучення проходило тихо. А що ділити? Квартира ще не викуплена. Вони лише три роки її виплачували, а ще за планом не менше ніж сім.

Сашко відмовився від своєї частки у квартирі. Виявив “шляхетність”. Але як виплачувати іпотеку з такою маленькою зарплатою, як у Маші?

Аліменти суд призначив, але виявилося, що офіційна зарплата у Сашка не дуже велика, решту він отримував, як премію, а призначити аліменти з того, чого немає, складно.

Сашко пішов із життя Марії та доньок.

Маша сиділа у своєму кабінеті і дивилася на екран телефону, де висвітлилося чергове повідомлення, що потрібно зробити платіж по іпотеці. У двері постукали, коли Марія відчинила, вона побачила  одного з батьків своїх  підопічних.

– Маріє Василівно, до вас можна? У мене є кілька питань щодо Лізи.

– Так, Сергію Федоровичу, – кивнула вона.

– Ліза сказала, що ви її хвалите. Просто дружина вже мріє, що донька стане великою художницею.

– А я боюся, що вона зараз захвалить дитину, а в результаті виявиться, що Ліза просто добре малює для свого віку.

Марія посміхнулася. Не всі батьки настільки адекватно дивляться на ситуацію.

У групі є дітки, які малюють слабко, а їхні батьки бачать у них не менше, ніж майбутніх Ван Гогів.

– Ліза дуже старанна дівчинка. До великої художниці їй поки що далеко, але якщо намагатиметься, вона має всі шанси дати про  себе знати в художньому світі. І як ви правильно сказали, головне зараз не перехвалити. Але талант у неї є.

– Дякую, – він уже хотів вийти, як помітив напружене обличчя Марії. – У вас щось трапилося? Може допомога якась потрібна?

– Ні, дякую, – Маша намагалася посміхнутися, але було складно.

– Тоді до п’ятниці. Лізу бабуся приведе.

– Так, я пам’ятаю, що по п’ятницях її водить бабуся.

Сергій вийшов із кабінету і пішов у роздягальню, де донька вела непосильний бій із штанами від комбінезону. Поруч стояли дві інші викладачки.

– Здається наша тихоня Маша скоро опиниться на вулиці. Бачила її обличчя сьогодні.

– Ти що? Чоловік їй же квартиру залишив.

– Не квартиру, а іпотеку на квартиру. А з нашими зарплатами далеко не поїдеш. Це вона коли одружена була, ходила королевою, а зараз все, пшик.

Сергію здалося, що жінка навіть усміхнулася.

– Ще кілька платежів пропустить і все.

– Зла ти, Лєнка. У неї горе, а ти зловтішаєшся, – жінка розвернулася і пішла до свого кабінету. Олена пирхнула і теж пішла.

Сергій знову заглянув в кабінет Марії.

– Маріє Василівно. Я тут почув про вашу іпотеку. Ви чудовий педагог, і мені дуже хотілося б вам допомогти.

– Я сама впораюсь, дякую, – Марія відчула себе дуже ніяково.

– Ви не зрозуміли. Я щиро хочу допомогти вам. Може якусь роботу вам знайти. Репетиторство. Ви хто за фахом?

– Вчитель початкових класів. – Маша посміхнулася.

– А як ви тут опинилися? – Сергій трохи здивувався. – Ліза сказала, що ви художниця.

– Я навчалася у художній школі, але батьки наполягли на іншій професії.

– Я зрозумів, – Сергій думав, але рішення не було.

У п’ятницю Лізу привела бабуся, а ось забирати прийшов тато.

– Маріє Василівно, а ви на стінах малювати вмієте? – Сергій Федорович навіть захекався, бо поспішав.

– Так. – Маша дивилася на нього з подивом.

– А не хочете взяти підробіток? У мене друг хоче стіну у квартирі розписати. Не хочете спробувати?

– Ви це спеціально? – Маша була незадоволена.

– Ні, слово честі. Це хрещений Лізи. Він до нас у гості приходив і коли малюнки доньки розглядав, то сказав, що хоче у новій квартирі одну стіну розписати. Я йому запропонував з вами поговорити. Він добре заплатить.

Марія не хотіла бути комусь винна, але гроші були дуже потрібні.

Минуло два роки і Марія стала відомим художником у галузі розпису стін. Те замовлення допомогло їй вибратися з боргової ями.

Доньки припинили питати про тата десь за пів року. А за рік перестали приходити й мізерні аліменти від Сашка.

У особистому житті також відбулися зміни. Той самий друг Сергія Федоровича виявився дуже надійним та дбайливим чоловіком. А дівчатка в ньому знайшли люблячого батька.

Марія дістала з кишені ключі від машини. Валера подарував їй на весілля машину, щоб дружина не мучилася зі своїми банками та пензлями.

– Маша, – гукнув її знайомий голос. Вона обернулася.

-тПривіт Сашко.

– Я скучив.

– Вибач, ти спізнився, – Маша без емоцій  дивилася на колишнього чоловіка

– Я скучив за доньками.

– А де ти був, коли вони сумували за тобою? – Маша натиснула на кнопочку сигналізації. – Де ти був, коли нам загрожувало виселення з квартири?

– Це ж мої діти! – заперечив Сашко.

– Так, і ти їх кинув! – Маша сіла у машину. – От і йди до тієї, заради кого нас покинув. А ми якось і далі без тебе.

Маша сіла в машину і зачинила дверцята. Образа на колишнього чоловіка давно пройшла, але пробачити йому зраду дітей вона не могла. Занадто пізно схаменувся, недолугий…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, ставте вподобайки!