Марія та Сашко познайомились у студентські роки, одружилися. Взяли квартиру в іпотеку, двох дітей народ или. І начебто все добре в них було.
Чоловік працює, дружина теж удома не сидить, працює у дитячому центрі, дітям малювання викладає. Марія завжди малюванням захоплювалася, але батьки наполягли, щоб вона нормальну професію обрала.
Маша в педагогічний пішла, на вчителя початкових класів, але після появи дітей стало складно поєднувати школу та малюків, які вічно хворіють, тому зі школи звільнилася і пішла вести гурток.
Сумувала вона лише про одне, що сімейне життя часу на захоплення не залишило. Вранці всіх проводжала, вечерю готувала і на заняття час.
У перерві бігала з садка дітей забирати, потім чоловікові їх віддавала, коли він з роботи приходив.
Чоловік додому о сьомій повертався, бо поруч працював і час на дорогу не витрачав, а в Марії заняття до восьмої вечора.
Чоловік приходив з дітьми додому, грів вечерю, годував дітей і кожен розбрідався у своїх справах.
Дочки-погодки грали у своїй кімнаті, а Сашко дивився телевізор. Коли приходила Маша, вона мила посуд, готувала чоловікові обід із собою і вже потім йшла укладати доньок спати.
Багато хто так живе. Ось і Маша із Сашком так жили.
Але щось у житті пішло не так. Раз Саша на роботі затримався і доньки з нею до кінця її робочого дня просиділи, два затримався, потім взагалі повідомив, що його посадові обов’язки змінили і він по відрядженнях їздитиме.
Тільки жінку не обдуриш. Та й як обдурити ту, хто добре тебе знає. Тому Сашко якось прийшов із роботи і мовчки почав збирати свої речі. Марія мовчала. Лише молодша донька Поліна підійшла до мами.
– Мамо, а тато надовго їде?
– Назавжди, – Маша говорила спокійно. Після цього Сашко вперше подивився на дружину.
Так же мовчки він зібрався і пішов. Розлучення проходило тихо. А що ділити? Квартира ще не викуплена. Вони лише три роки її виплачували, а ще за планом не менше ніж сім.
Сашко відмовився від своєї частки у квартирі. Виявив “шляхетність”. Але як виплачувати іпотеку з такою маленькою зарплатою, як у Маші?
Аліменти суд призначив, але виявилося, що офіційна зарплата у Сашка не дуже велика, решту він отримував, як премію, а призначити аліменти з того, чого немає, складно.
Сашко пішов із життя Марії та доньок.
Маша сиділа у своєму кабінеті і дивилася на екран телефону, де висвітлилося чергове повідомлення, що потрібно зробити платіж по іпотеці. У двері постукали, коли Марія відчинила, вона побачила одного з батьків своїх підопічних.
– Маріє Василівно, до вас можна? У мене є кілька питань щодо Лізи.
– Так, Сергію Федоровичу, – кивнула вона.
– Ліза сказала, що ви її хвалите. Просто дружина вже мріє, що донька стане великою художницею.
– А я боюся, що вона зараз захвалить дитину, а в результаті виявиться, що Ліза просто добре малює для свого віку.
Марія посміхнулася. Не всі батьки настільки адекватно дивляться на ситуацію.
У групі є дітки, які малюють слабко, а їхні батьки бачать у них не менше, ніж майбутніх Ван Гогів.
– Ліза дуже старанна дівчинка. До великої художниці їй поки що далеко, але якщо намагатиметься, вона має всі шанси дати про себе знати в художньому світі. І як ви правильно сказали, головне зараз не перехвалити. Але талант у неї є.
– Дякую, – він уже хотів вийти, як помітив напружене обличчя Марії. – У вас щось трапилося? Може допомога якась потрібна?
– Ні, дякую, – Маша намагалася посміхнутися, але було складно.
– Тоді до п’ятниці. Лізу бабуся приведе.
– Так, я пам’ятаю, що по п’ятницях її водить бабуся.
Сергій вийшов із кабінету і пішов у роздягальню, де донька вела непосильний бій із штанами від комбінезону. Поруч стояли дві інші викладачки.
– Здається наша тихоня Маша скоро опиниться на вулиці. Бачила її обличчя сьогодні.
– Ти що? Чоловік їй же квартиру залишив.
– Не квартиру, а іпотеку на квартиру. А з нашими зарплатами далеко не поїдеш. Це вона коли одружена була, ходила королевою, а зараз все, пшик.
Сергію здалося, що жінка навіть усміхнулася.
– Ще кілька платежів пропустить і все.
– Зла ти, Лєнка. У неї горе, а ти зловтішаєшся, – жінка розвернулася і пішла до свого кабінету. Олена пирхнула і теж пішла.
Сергій знову заглянув в кабінет Марії.
– Маріє Василівно. Я тут почув про вашу іпотеку. Ви чудовий педагог, і мені дуже хотілося б вам допомогти.
– Я сама впораюсь, дякую, – Марія відчула себе дуже ніяково.
– Ви не зрозуміли. Я щиро хочу допомогти вам. Може якусь роботу вам знайти. Репетиторство. Ви хто за фахом?
– Вчитель початкових класів. – Маша посміхнулася.
– А як ви тут опинилися? – Сергій трохи здивувався. – Ліза сказала, що ви художниця.
– Я навчалася у художній школі, але батьки наполягли на іншій професії.
– Я зрозумів, – Сергій думав, але рішення не було.
У п’ятницю Лізу привела бабуся, а ось забирати прийшов тато.
– Маріє Василівно, а ви на стінах малювати вмієте? – Сергій Федорович навіть захекався, бо поспішав.
– Так. – Маша дивилася на нього з подивом.
– А не хочете взяти підробіток? У мене друг хоче стіну у квартирі розписати. Не хочете спробувати?
– Ви це спеціально? – Маша була незадоволена.
– Ні, слово честі. Це хрещений Лізи. Він до нас у гості приходив і коли малюнки доньки розглядав, то сказав, що хоче у новій квартирі одну стіну розписати. Я йому запропонував з вами поговорити. Він добре заплатить.
Марія не хотіла бути комусь винна, але гроші були дуже потрібні.
Минуло два роки і Марія стала відомим художником у галузі розпису стін. Те замовлення допомогло їй вибратися з боргової ями.
Доньки припинили питати про тата десь за пів року. А за рік перестали приходити й мізерні аліменти від Сашка.
У особистому житті також відбулися зміни. Той самий друг Сергія Федоровича виявився дуже надійним та дбайливим чоловіком. А дівчатка в ньому знайшли люблячого батька.
Марія дістала з кишені ключі від машини. Валера подарував їй на весілля машину, щоб дружина не мучилася зі своїми банками та пензлями.
– Маша, – гукнув її знайомий голос. Вона обернулася.
-тПривіт Сашко.
– Я скучив.
– Вибач, ти спізнився, – Маша без емоцій дивилася на колишнього чоловіка
– Я скучив за доньками.
– А де ти був, коли вони сумували за тобою? – Маша натиснула на кнопочку сигналізації. – Де ти був, коли нам загрожувало виселення з квартири?
– Це ж мої діти! – заперечив Сашко.
– Так, і ти їх кинув! – Маша сіла у машину. – От і йди до тієї, заради кого нас покинув. А ми якось і далі без тебе.
Маша сіла в машину і зачинила дверцята. Образа на колишнього чоловіка давно пройшла, але пробачити йому зраду дітей вона не могла. Занадто пізно схаменувся, недолугий…
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, ставте вподобайки!
